Історія України: Матеріали до підручн. для 10-11 кл.

Перші повоєнні роки дали певне збагачення досвіду громадсько-політичної діяльності народу, якої не могла стримати ані тяжка, виснажлива праця, ані злиденний, напівголодний побут. Адже народ в основній своїй масі ще зберігав віру в світлі ідеали, широко і настирливо декларовані комуністичною партією, мріяв про мирне щасливе життя. Та й радянська влада на той час ще не вичерпала свого соціально привабливого потенціалу. Багато жителів міст і сіл, як членів партії, так і безпартійних, були втягнуті у роботу Рад депутатів трудящих і як народні обранці, і як рядові активісти, члени різноманітних комісій при Радах. У такий спосіб створювався міф про народовладдя. Та насправді влада належала партійно-радянській верхівці.

Перші повоєнні вибори до Рад різних рівнів відбулись у 1946, 1947 і 1948 рр. Хоча вибори в ті часи завжди вважалися успішними — у них, як правило, брали участь 99 % виборців, а за обрання кандидатів у депутати, яких у бюлетнях було не більше одного, голосувало, за повідомленням преси, також не менше 99 %,— такі заходи не відображали ні високого рівня політичної зрілості, ні суспільних прагнень жителів міст і сіл. Виборчі кампанії наочно свідчили про деформуючий вплив культу особи Сталіна і партійного керівництва на політичну систему радянського суспільства. Формальною була участь активістів, поміж них і депутатів, у роботі Рад, профспілок, громадських організацій.

В Україні і без того нестерпна обстановка ускладнювалася діяльністю одного з найближчих поплічників Сталіна Л. Кагановича, який з березня до грудня 1947 р. очолював ЦК КП(б)У. За потурання Сталіна Каганович зловживав владою, безпідставно переслідував партійні та радянські кадри. Лише після смерті Сталіна (5 березня 1953 р.) з'явилася надія на демократичний розвиток країни.

Серйозним випробуванням на цьому шляху була антидержавна змова групи сталінського міністра внутрішніх справ Берії. Одним з активних учасників цієї злочинної змови був міністр внутрішніх справ УРСР Мешик. Змовники намагалися захопити владу в країні та запровадити терористичну диктатуру. Викриттю та знешкодженню злочинців сприяв відомий український партизан генерал Т. А. Строкач. Він з ризиком для свого життя поінформував М. С. Хрущова про змову, підтвердив це документально.

В Україні було здійснено ряд заходів щодо реорганізації управління господарством, наукою, культурою (створено союзно-респубіканські міністерства вугільної, текстильної промисловості, зв'язку, вищої освіти та ін.), але всі вони, хоча й рекламувалися як розширення суверенних прав республік, на ділі сприяли зміцненню адміністративно-командної системи. Формально урядові республіки надавалося більше прав у плануванні виробництва та розподілі продукції її промисловості й сільського господарства. Але, на жаль, ця тенденція за умов всевладдя бюрократичної системи управління не дістала розвитку як несумісна з нею.

У 1954 р. в республіці відзначалося 300-річчя возз'єднання України з Росією. З огляду на давні історичні та культурні зв'язки, етнічну, територіальну спорідненість України і Криму Верховна Рада СРСР своїм указом у лютому 1954 р. включила споріднену з Україною Кримську область до її складу. При цьому враховувалося, до речі, що Крим інтенсивно заселявся, починаючи з 1944 р., українськими колгоспниками.