Автори: Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Вид-во Європейського університету | Кількість сторінок: 246
Першим соціологом, який намагався змоделювати майбутній розвиток суспільства, вважає болгарський вчений Н.Ірібаджаков, був арабський мислитель Ібн-Халдун (1322-1406) У праці "Вступ до світової історії" Ібн-Халдун писав, що завданням науки повинно стати не тільки розкриття таємниць сучасного життя суспільства. Вона повинна озброїти людину такими знаннями, які могли б розкрити перед нею шляхи її розвитку в майбутньому.
Релігійна відірваність Сходу від Європи значною мірою впливала і на культурні зв'язки. Тому думки арабського мислителя не були підхоплені європейською філософією, а якщо врахувати те, що Європа поступово входила в морок інквізиції, то вони взагалі були небезпечні для тих, хто їх висловлював.
Термін "футурологія" у 1943 році ввів німецький вчений О.К.Флехтгейм , який окреслив ним "філософію майбутнього", вільну від ідеології і різного роду утопічних вчень. Філософською основою нового напряму в соціології стали, з одного боку, соціологічний емпіризм у поглядах К.Поппера і, з іншого — структурно-функціональний аналіз Р.Мертона та загальна аналітична логіко-дедуктивна система Т.Парсонса.