Автори: Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Вид-во Європейського університету | Кількість сторінок: 246
Для більшості тих, хто має владу, остання розглядається як трамплін для досягнення ще вищого її рівня. Тож лицемірно звучать слова більшості тих, зазначають зарубіжні соціологи Дж.Стонер, Е.Фріман, Д.Гільберт та інші, хто стверджує: я за це крісло не тримаюсь. Дійсно, зауважує Е.Фріман, для деяких людей влада є тягарем, особливо для тих, хто заангажований, наприклад, в науці. Але, з іншого боку, пише він, влада — це можливість керувати фінансовими потоками, а наука сьогодні вимагає великих витрат.
Влада на різних рівнях дає великі можливості для вирішення багатьох проблем, навіть там, де безсила влада грошей. Особа на керівній посаді, пише К.Морган, може використати свою владу для підтримки X в його боротьбі з У, відчуваючи, що коли X виграє, від нього можна зажадати подібної (а навіть і більшої) підтримки: "Пригадай, як то було в липні минулого року. Твоє майбутнє висіло на волосинці, а я, ризикуючи всім, прийшов тобі на допомогу. Може, і ти мені тепер трохи допоможеш"6. Часто це "трохи" багатократно перевищує допомогу, надану X, але тут входять в гру, зауважує Морган, моральні засади.
Кожен вищий ступінь влади розширює коло можливостей для вирішення різних питань, Навіть таких, які далекі від виду діяльності того, хто завдяки цій владі займає відповідну посаду.