Соціальна географія: навч. посібник

Рівень розвитку тієї чи іншої галузі знань визначається також і багатством палітри методів, які вона застосовує у царині власних досліджень. У регіональній соціальній географії використовується низка наукових методів.

Метод — це спосіб або засіб досягнення будь-якої мети, розв'язання конкретного завдання, а методика — сукупність спеціально підібраних методів з метою практичного чи теоретичного пізнання дійсності.

Методика — це сукупність технічних прийомів і організаційних форм для проведення наукового дослідження. Вона відрізняється від методології, що становить собою сукупність найістотніших елементів теорії (теорій), викладених у конструктивній, прийнятній для практики формі; методологія — це теорія, переведена в алгоритм розв'язання конкретної проблеми.

Свідоме застосування наукових методів у межах певної методології — істотна умова отримання нових знань.

О. Шаблій у праці "Суспільна географія" сформулював вимоги, яким повинен відповідати кожен науковий метод:

— чіткість, загальнозрозумілість методу. Цією рисою один метод відрізняється від іншого. Незрозумілість у використанні методу енерговиробничих циклів (ЕВЦ) призводить до плутанини у його використанні й підміни ним методу міжгалузевих комплексів там, де вивчення компонентної структури локальних комплексів доцільніше було б здійснювати цим способом;

— цілеспрямованість, тобто підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв'язанню певних конкретних завдань;

— детермінованість — строга послідовність використання методу, максимальна його алгоритмізація;

— результативність — здатність методу забезпечувати досягнення певної мети (сюди входить і плідність методу);

— надійність — здатність методу з великою ймовірністю забезпечувати отримання бажаного результату;

— економічність — здатність методу домагатися певних результатів з найменшими витратами засобів і часу ^*114 .

*114: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 46.}

Застосування будь-якого методу передбачає володіння загальними принципами наукового мислення. Найважливіші з цих принципів такі:

— індукція — умовивід від фактів до деякої гіпотези;

— дедукція — висновок за правилами логіки; ланцюжок висновків, ланки якого зв'язані логічною послідовністю;

— аналіз — розчленування об'єкта, явища на елементи;

— синтез — поєднання, з'єднання різних елементів об'єкта, явища в єдине ціле;

— аналогія — відповідність, подібність об'єктів, явищ у будь-яких властивостях; умовивід про менш знаний об'єкт, явище з більш знаного, якщо вони входять в однорідну групу;

— експеримент — дослідне відтворення об'єкта пізнання, перевірка гіпотез.

— спостереження — цілеспрямоване вивчення, сприйняття, зумовлене висунутими завданнями; систематичний збір даних з об'єкта, явища;

— порівняння — співвідношення між двома об'єктами, явищами, яке дає змогу виявити загальне й особливе.

Всі методи дослідження розвитку та розміщення загального і конкретних об'єктів регіональної соціальної географії можна розділити на традиційні та нові чи сучасні. Серед традиційних — найвагоміші:

— літературний метод, суть якого полягає у відборі й аналізі літературних джерел, що тією чи іншою мірою стосуються об'єкта, явища чи процесу вивчення;

— описовий метод — належить до давніших при вивченні розміщення видів соціальної реальності й людської діяльності. Широко застосовується описова статистика, зокрема соціальна статистика у вигляді наборів числових даних, що характеризують ту чи іншу ситуацію;

Статистичні методи розміщення об'єктів соціальної сфери, зокрема метод статистичної оцінки — розташування функціональних залежностей між значеннями факторних і результативних ознак, що застосовується для оцінки невідомих параметрів розподілу ймовірностей випадкових величин; метод статистичної перевірки гіпотез — система прийомів у математичній статистиці, призначених для перевірки відповідних дослідних даних гіпотез, що перевіряються; метод статистичних випробовувань (метод Монте-Карло) — дослідження властивостей об'єкта чи явища, що вивчається за допомогою спеціально організованого випробовування натурного об'єкта чи його моделі з урахуванням штучних впливів, а також інші статистичні методи. Слід акцентувати на тому, що при вивченні розвитку і розміщення елементів соціальної сфери необхідно брати до уваги природу статистики у процесі застосування статистичних методів у конкретних дослідженнях. Особливості врахування природи статистики у сучасних наукових дослідженнях детально висвітлені у праці Г. Кімбла "Як правильно користуватися статистикою" ^*115 .

*115: {Кимбл Г. Как правильно пользоваться статистикой. — М.: Финансы и статистика, 1982.}

Серед нових або сучасних методів дослідження розвитку і розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ на особливу увагу заслуговують такі методи:

1. Геопросторова парадигма — основний метод у дослідженні розміщення та розвитку соціальних об'єктів, процесів і явищ у практично всіх регіональних дослідженнях. В основі геопросторової парадигми (наукова парадигма чи парадигма науки — головні елементи знання, своєрідна система відліку, в межах якої мають місце конкретні явища і процеси) міститься географічний метод дослідження.

Цей метод специфічний і формується, на думку Е. Алаєва, як "триєдиний" підхід у дослідженні, що зумовлює дотримання територіальності, комплексності, конкретності. Застосування цього методу неможливе без одночасного використання картографічного методу, який, по суті, становить особливу форму ідеально-просторового моделювання.

2. Моделювання — загальнонауковий метод, що використовується у процесі проведення дослідження розвитку та розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ. При застосуванні цього методу об'єкт дослідження вивчається не безпосередньо, а за допомогою посередника — ідеальної (уявної), матеріальної (предметної) моделі чи особливої форми ідеально-матеріальної моделі, якою може бути, наприклад, мала (картосхема).

3. Картографічний метод належить до найпоширеніших методів дослідження розвитку і розміщення продуктивних сил. Він відомий з давніх часів, але його можна відносити до сучасних, коли розглядати як особливу форму просторового моделювання. Адже мапа, картосхема — це логічна образно-знакова модель території, яка цілеспрямовано може відобразити соціальні об'єкти, явища, зв'язки та взаємозалежності, що відносяться до цієї території.

Мапа виконує двояку роль: вона є наслідком досягнутого рівня знань про територію, об'єкти і явища, які до неї відносяться, й інструментом пізнання, що дає змогу внаслідок умовиводів піднятись на вищу ступінь знань.

4. Просторовий аналіз. Особливості його застосування ґрунтовно висвітлені у праці П. Гаггета "Просторовий аналіз в економічній географії" ^*116 . Надзвичайно важливий при здійсненні соціально-географічних досліджень. П. Гаггету вдалося розкрити співвідношення між географією та регіональною наукою. Розвиток У. Ізардом і його учнями положень про регіональну науку дав змогу розширити і поглибити застосування просторового аналізу при вивченні окремих елементів, у тому числі й елементів соціальної сфери тих або інших територіальних утворень. Безумовно, методична база, яка викристалізувалася в регіональній науці, не може не використовуватися в регіональних соціально-географічних дослідженнях.

*116: {Гаггет П. Пространственный анализ в экономической географии. — М.: Прогресс, 1968.}

Наголосимо, що обґрунтованість соціально-географічних досліджень суттєво зросте, коли просторовий аналіз використовувати у взаємозв'язку зі статистичним аналізом, історичним аналізом, містобудівельним аналізом, факторним аналізом, кластерним аналізом та ін.

5. Факторний аналіз. Зміст його — підбір факторів і заміна набору параметрів, що їх характеризують меншою кількістю категорій, які є лінійною комбінацією вихідних параметрів. Головна ціль факторного аналізу — стискування інформації, економний опис. Особливості його застосування при дослідженні розвитку та розміщення соціальних об'єктів, процесів і явищ випливають з положень про застосування факторного аналізу, які висвітлені у доступній формі в науковій праці Гарі Хармана "Сучасний факторний аналіз" ^*117 .

*117: {Харман Г. Современный факторный анализ. — М: Статистика, 1972.}

6. Кластерний аналіз. Суть кластерного аналізу (об'єднання параметрів за окремими факторами в статистичні однорідні групи) полягає у використанні первинних даних у стисненому вигляді без надмірної втрати інформації.

7. Метод регіонального соціального аналізу. На нашу думку — це системне, комплексне і взаємопов'язане вивчення соціальної сфери регіону з метою виявлення перспективних напрямів її розвитку, визначення ступеня впливу факторів регіонального розвитку на результати соціальних процесів за допомогою опрацювання відповідної інформації.

8. Конструктивні регіонально-соціальні обчислення. До них відносяться балансові, техніко-економічні, нормативні й інші розрахунки.

9. Математичні методи. Найпоширеніші математичні методи, які використовуються у дослідженнях регіонального розвитку, описані в праці О. Шаблія "Математичні методи в економічній географії" ^*118 . Серед них — методи і моделі лінійної алгебри (балансові методи та моделі, оптимізаційні методи і моделі), методи та моделі теорії графів, теорії множини і математичної логіки.

*118: {Шаблій О. І. Математичні методи в економічній географії. — Львів: Вид-во при Львів, держ. ун-ті видавн. об'єднання "Вища шк.", 1984.}

10. Комп'ютерній техніці та комп'ютерній технологи належить величезна роль у вивченні сучасної територіальної організації соціальної сфери в межах регіону. Завдяки їм виникла можливість створення, підтримки і збагачення банків даних, необхідних для пошукових робіт у царині регіональної соціальної географії.

Комп'ютерні технології дають змогу обробляти величезні масиви даних у короткі терміни і з мінімальними затратами часу. Завдяки їм можна широко застосовувати на цілком новій основі такі методи, як моделювання, картографічний та ін. Тобто, відбувається суттєва трансформація методів дослідження розвитку і розміщення продуктивних сил (описових, кількісних, картографічних, статистичних та ін.) під впливом науково-технічного прогресу, насамперед внаслідок застосування комп'ютерної техніки і комп'ютерних технологій.

Дослідження в царині соціальної географії будуть глибшими і обґрунтованішими при застосуванні соціологічних методів.

Застосування соціологічних методів передбачає здійснення соціологічного дослідження. Зазвичай воно виконується в кілька етапів, на кожному з яких послідовно реалізуються цілі та завдання соціологічного дослідження.

Зазначимо, що етапи соціологічного дослідження розглядають у двох зрізах: по-перше, як логічні процедури, по-друге, як види організаційних робіт. Логічні процедури дослідження мають такі етапи: проблемно-пошуковий, дескриптивний, пояснювальний і практичний. Змістом проблемно-пошукового етапу є виявлення проблем і формулювання гіпотез дослідження, дескриптивного етапу — побудова на сформульованих гіпотезах описових і пояснювальних гіпотез, пояснювального етапу — встановлення причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних процесів та явищ, практичного етапу — розроблення рекомендацій, їх апробація на практиці.

Етапи з погляду організації робіт мають такий вигляд: підготовчий (розроблення програми, робочих планів, методики й інструментарію дослідження, підготовка виконавців, затвердження плану робіт і кошторису витрат), оперативний, чи експедиційний (збір первинної інформації за сформованою методикою) і результативний (обробка, аналіз отриманої інформації, вироблення рекомендацій, складання й затвердження підсумкових документів).