Методи політології
Як уже зазначалося, для розуміння конкретних явищ у політичному житті, прогнозування політичного процесу необхідне поглиблене вивчення конкретних фактів, їх конкретне осмислення й узагальнення за допомогою специфічних категорій та понять. Саме це притаманне теорії політики
середнього рівня. На її ґрунті виробляються
методи вивчення політичного життя. Політичні явища досліджуються з позицій структурного функціоналізму. Політика, як і суспільство, розглядається системно. При цьому будь-яка система зорієнтована як на події навколишнього середовища або власні проблеми, так і на поточні або довготермінові потреби й цілі. Тому при аналізі політики використовують функціональні категорії — адаптацію й досягнення мети при зовнішній її орієнтації, інтеграцію і підтримання прихованого елемента взаємодії в системі при вивченні її внутрішньої орієнтації. Саме з позицій такого методу було сформульовано ідею про стан рівноваги в суспільстві, розглянуто фундаментальну проблему політичної стабільності.
Заслуговує на увагу також порівняльний (компаративістський метод), який передбачає певні підходи до політичного буття. Так, інституційний підхід полягає у виборі для аналізу аналогічних інститутів, а також виявленні нормативного стану предмета вивчення і зумовлених цим рис схожості або відмінності. Функціональний підхід наголошує на практичній діяльності, тобто йдеться про виявлення інтересу й імпульсу діяльності суб'єктів політичного життя, що істотно різняться.
МЕТОДИ ПОЛІТОЛОГІЇ:
Критико-діалектичний
Сприяє: вивченню внутрішніх суперечностей політики як джерела її саморуху, рушійної сили політичних змін (індукція і дедукція, аналіз і синтез, історичне і логічне і т. п.); виявленню й дослідженню першооснови політичних відносин
Соціологічний
Передбачає з'ясування соціальної зумовленості політичних явищ, зокрема, впливу на політичну систему економічних відносин, соціальної структури, ідеології і культури
Інституціональний
Вивчення інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність (держави, партій, рухів, об'єднань, урядових програм і т. п.)
Дійовий
Розглядає політику як циклічний процес, що має послідовні етапи: визначення мети діяльності, прийняття рішень, організація мас і мобілізація ресурсів на їх здійснення, регулювання діяльності, облік і контроль, аналіз отриманих результатів і постановка нових цілей і завдань
Емпіричний
Це методи спостереження, опитування, лабораторних експериментів, ділових ігор, аналізу документів і т. п. Вони дають змогу найбільш повно і точно виявити суспільну думку з актуальних проблем політичного життя
Системний
Розглядає політику як цілісний, саморегулюючий механізм, який перебуває в безперервній взаємодії із середовищем через вхід (вимоги громадян) і вихід (прийняття рішення)
Функціональний
Передбачає з'ясування важливості політичних явищ для суспільства і особи, їх оцінку з позицій системи цінностей (блага, справедливості, свободи, поваги людської гідності)
Соціально-психологічний (біхевіористичний)
Орієнтує: а) на вивчення суб'єктивних механізмів політичної поведінки, індивідуальних якостей, рис характеру, психологічних мотивацій; б) на вивчення залежності політичної поведінки індивіда від включення його до соціальних груп, дослідження психологічних характеристик груп, мас, етносів, класів
Порівняльний
Зіставлення однотипних політичних явищ (державного ладу, політичних партій), різних способів реалізації одних і тих самих політичних функцій тощо з метою виявлення спільних та відмінних рис політичного життя різних народів, країн, епох
Антропологічний
Вивчення зумовленості політики не соціальними чинниками, а природою людського роду.
Значну роль у політологічних дослідженнях займає біхевіоризм, згідно з яким явища політичного життя виводяться з природних властивостей людей, їх поведінки, їхнє прагнення до влади — домінуюча риса психіки і свідомості, вирішальний фактор політичної активності. Виходячи з цього, розглядаються процеси політичної соціалізації особи, електоральна поведінка та деякі інші актуальні проблеми політології. Широко використовується порівняльний метод. Він зумовлений необхідністю спостереження політичних явищ і процесів у природному стані. Цей метод передбачає зіставлення об'єктів, що мають риси схожості. Його використання дає змогу з'ясувати ідентичне і специфічне в політичному житті.
Дуже важливим у політології є метод прийняття рішень. Він робить можливим цілісне бачення політичних явищ, їх динаміку і, що дуже важливо, пояснює, чому політичні діяння відбуваються саме так, а не інакше. На основі цього методу синтезуються інші методи. Разом з цим він дає змогу найповніше виявити специфіку політології в загальній системі суспільствознавчих наук. Реалізація методу прийняття рішень має кілька стадій і досягає поставленої мети, спираючись на такі поняття, як центр прийняття рішень (суб'єкт політики), процес прийняття рішень (діяльність щодо їх вироблення), саме політичне рішення (вибір способів політичних дій як кінцевий результат процесу прийняття політичних рішень) і, нарешті, реалізація, тобто здійснення політичних рішень із використанням відповідних засобів.
Суттєва роль у політології належить методу
історичного підходу до дослідження політичних процесів. Він потребує хронологічної фіксації політичних подій та фактів, їх дослідження в часовому просторі, порівняння з подіями минулого, теперішнього, моделями майбутнього. Крім вищезазначених методів, політологія в своїх дослідженнях спирається на
метод структурно-функціонального аналізу, ін-ституціональний метод, антропологічний, соціально-психологічний, діяльнісний, критично-діалектичний, субстанціальний та ін.
Поряд з теоретичним рівнем вивчення політичного життя і як доповнення до нього важливе місце посідає емпіричний рівень, що використовує свої методи дослідження дійсності:
метод спостереження, контентаналізу, опитування, метод гри, фактор-аналізу, когнітивних карт, конфігуративний та ін. Саме ці методи стали основою вивчення політичних проблем і розроблення відповідних рекомендацій, прийомів коригування, моделювання в прикладній політології.
Загалом же методи, що використовуються в політичній науці, дозволяють глибше дослідити її предмет.