Соціологія: пер. с англ.

Більшість біологів та соціологів сходяться на тому, що люди не мають "інстинктів". Таке твердження заходить у суперечність не тільки з гіпотезами соціобілогії, а й з повсякденними уявленнями більшості людей. Хіба не поводимося ми в багатьох випадках життя "інстинктивно"? Якщо хтось замахується на нас кулаком, хіба ми інстинктивно не кліпаємо очима або не відрахуємося? Проте насправді це не той випадок, коли термін "інстинкт" ми вживаємо в його точному значенні. В біології та в соціології "інстинкт" розуміють як складну модель поведінки, детерміновану генетично. В такому сенсі ритуали шлюбного залицяння більшості нижчих живих створінь е інстинктивними. Наприклад, колючка (невеличка прісноводна риба) має надзвичайно складний набір ритуалів, яких неодмінно мають дотримуватися і самець, і самиця для того, щоб відбулося парування (Тіnbergen, 1974). Кожна рибка здійснює безліч рухів у точно визначеному порядку, на які партнер відповідає своїми рухами, виконуючи таким чином надзвичайно складний "танець шлюбного парування". Такі танці змодельовані генетично для всього виду.

Що ж до неусвідомленого кліпання або посмику голови, щоб ухилитися від очікуваного удару, то це радше рефлекс, аніж інстинкт. Це одна проста реакція, а не ускладнена модель поведінки. її не можна вважати інстинктивною в технічному розумінні.

Люди народжуються з великою кількістю основних рефлексів, подібних до рефлексу кліпання віями, і більшість із них, як здається, стосуються еволюції виживання. Наприклад, діти-немовлята починають смоктати, якщо їх прикласти до грудей або дати пилкоподібний предмет (соску). Мала дитина викидає вгору руки, щоб ухопитися за якусь опору, коли несподівано втрачає рівновагу, і рвучко відсмикує долоню, якщо торкнеться чогось гарячого. Кожна з цих реакцій, безперечно, корисна в пристосуванні до навколишнього середовища.

Люди мають також багато біологічно заданих потреб. Так, наші потреби в їжі, питві, вдоволенні сексуального потягу та в підтриманні певного рівня температури тіла мають під собою органічну основу. Проте ті способи, якими індивід задовольняє ці потреби чи дає їм раду, дуже відмінні в різних культурах або навіть у межах однієї з них.

Наприклад, усі культури тяжіють до певного типу стандартизованої поведінки залицяння. Та хоча вона й пов'язана з універсальною природою сексуальних потреб, її зовнішній вияв у різних культурах — включаючи навіть сам статевий акт — украй відрізняється. Поза для статевого акту, узвичаєна в західній культурі, коли жінка лежить на спині, а чоловік на ній, видалася б абсурдною людям із деяких інших суспільств. Вони мають за звичай паруватися, лежачи на боці, або чоловік під жінкою, або жінка, обернута до чоловіка спиною, або в якихось інших позах. Таким чином, способи, якими люди задовольняють свої сексуальні потреби, є, мабуть, результатом культурного надбання, а не закладені в них генетично.

Більше того, люди вміють долати потяг до задоволення своїх біологічних потреб, удаючись до поведінки, що, мабуть, не має аналогів у світі тварин. Релігійні містики спроможні поститися протягом тривалого часу. Дехто може не вступати до шлюбу й жити самотньо дуже довго — іноді й усе своє життя. Усі живі створіння, включаючи й людей, наділені інстинктом самозбереження, проте люди, на відміну від інших живих істот, спроможні йти всупереч цьому інстинктові. Вони свідомо ризикують своїм життям, коли, скажімо, захоплюються небезпечними видами спорту, як, наприклад, альпінізм, або навіть вдаються до самогубства.