Соціологія : Навч. посіб.

Сучасний термін "культура" походить від латинської, що спершу означало "обробляти землю". Давньоримський мислитель Марк Туллій Ціцерон (106—43 рр. до н. є.) в праці "Тускуланські бесіди" поширив значення цього слова на інтелектуальні явища, називаючи філософію, за аналогією з обробітком землі — "обробітком духу". У XVII ст. це призабуте поняття відродив німецький філософ Готфрід Лейбніц (1646—1716), а від 60-х рр. XVIII ст. цим терміном став широко послуговуватися у своїх працях ще один німецький мислитель Йоганн Тердер (1744—1803). Він трактував культуру як знаряддя, яке служить людині для того, щоб вона могла вижити у жорстокому природному середовищі, як своєрідний спосіб підпорядкування людиною сил природи. Адже людина, як біологічний вид, позбавлена потужних зубів, кігтів, великої фізичної сили, має тривалий період дитинства тощо — все це робить її дуже вразливою. Однак людина компенсує ці природні недоліки своїм розумом, високою здатністю пристосування до природного середовища і найголовніше — можливістю передання нагромадженого життєвого досвіду завдяки розвитку мови. Тобто, культура — це те, що створене людиною над власне природою як в матеріальному, так і в духовному плані. У широкому розумінні таке визначення культури побутує і сьогодні.

Культуру вивчають багато наук — філософія, історія, культурологія тощо. Але соціологія має свій ракурс дослідження цього суспільного феномена. Вона вивчає роль культури у формуванні та розвитку соціальних систем — соціальних інститутів, груп, суспільства в цілому. Соціологи цікавляться яким чином культура впливає на розвиток соціальних спільнот. Фактично, усі соціологічні школи і напрямки визнають особливе ключове значення культури у розвитку суспільства.

Культура — це система цінностей, уявлень про життя і кодів поведінки, що є спільними для людей, які пов'язані певним способом життя.

Усі ці цінності, уявлення і коди поведінки є для людей "залізними", тобто непорушними, правилами, що диктують як вони мають діяти в тій чи іншій ситуації, як спілкуватися з іншими людьми, вступати з ними у різноманітні стосунки і будувати суспільні структури. Люди, позбавлені культури, тобто усіх цих цінностей, уявлень про життя і кодів поведінки, були б безпорадними, нездатними до об'єднання для вирішення різних проблем, наш суспільний світ розпався, а всі — загинули б.

Культура є складним динамічним утворенням, яке має винятково соціальну природу.

Більшість соціологів сходяться на тому, що люди не мають інстинктів. Інстинкт — складна модель поведінки, детермінована генетично. Наприклад, відліт птахів у вирій, або будівництво бджолами складних сот, птахами гнізд чи мурахами мурашників на перший погляд можуть здатися плодом складної соціальної діяльності. Але так зване соціальне життя деяких видів тварин і комах ґрунтується не на суспільному навчанні, а на інстинкті. Так, усі мурашники, збудовані одним видом мурах, однакові, в той час як людські будівлі різноманітні.

Люди мають багато біологічних потреб: в харчуванні, продовженні роду тощо. Ці потреби змушують шукати найкращі способи їх задоволення. У процесі задоволення потреб люди творять культуру, яка сприяє виконанню своїх бажань і здійсненню спільної діяльності. Людина творить культуру, тому що вона (людина), на відміну від тварин, здатна навчати і навчатися шляхом взаємодії з іншими людьми. Шимпанзе можна навчити досягати банан, за допомогою доволі складних дій, але не передавати цю думку іншим. Тварина живе лише інстинктами і власним досвідом, а людина "стоїть на плечах своїх предків" і вирішує свої проблеми, застосовуючи мудрість багатьох поколінь.

Способи, якими люди задовольняють свої потреби, є дуже відмінними у різних суспільствах або навіть в межах одного з них і визначаються культурою цього соціуму чи певної соціальної групи. Культурні цінності формуються на підставі відбору певних типів поведінки і досвіду людей. Кожне суспільство зробило власний їх відбір (мова, продукти харчування, світоглядні норми, правила дорожнього руху, сексуальні стосунки тощо).

Наприклад, кожна культура легалізувала свій традиційний наркотик. У європейців виростав виноград, із якого добували алкалоїди. Індіанці Центральної та Південної Америки жували листя коки і кактуси пейот. Народи Півночі вживали мухомори. Азіати курили опій і гашиш. До речі, коли європейці колонізували Північ і заборонили ескімосам, чукчам та іншим місцевим народам вживати їхні власні, звичні наркотики, привчивши їх натомість до алкоголю, вони їх практично винищили. Адже до традиційних наркотиків організми людей покоління за поколінням пристосовувались, тому європейцям алкоголь шкодить набагато менше, ніж тим народам, які раніше алкоголю не вживали й у яких відсутній необхідний фермент, що розчиняє алкоголь, внаслідок чого вони швидко спиваються і вмирають від "вогняної води".

Зв'язок між культурою і людьми має взаємний характер. Хоча люди вигадують культуру, проте саме культура творить людей.

Зрідка трапляється, що люди виростають за межами суспільства, наприклад, широко відомі випадки, коли людських дітей виховували звірі (таких людей називають "феральними людьми"). Всього зареєстровано понад тридцять випадків вигодовування дітей тваринами. Відомо шістнадцять випадків вигодовування дітей вовками, п'ять — ведмедями, вигодовували людських дітей також павіани, леопарди, лами, вівці, собаки.

Коли ж цих "мауглі" знаходили, виявлялося, що вони не вміли ні мислити, ні говорити, і не могли засвоїти найелементарніші навички людської поведінки.

Культура формує особистість людини. Вона одночасно обмежує людську свободу і сприяє людській свободі.

На репресивності культури (обмеженні людської свободи) наголошував, австрійський психоаналітик Зиґмунд Фройд (1866—1939). Право — винахід культури — забороняє людям певні способи поведінки (скажімо, ходити голим по вулиці), а інших способів поведінки від них вимагає (наприклад, платити за проїзд у громадському транспорті).

Разом з тим культура визволяє людину від:

запрограмованого заздалегідь, інстинктивного стилю поведінки. Людина може вибирати який будинок їй будувати і чи будувати його взагалі, на відміну від синиці чи бджоли;

необхідності кожного разу робити відкриття як жити у цьому світі, наприклад, завдяки культурі людина не має вигадувати знову мову, винаходити як потрібно здобувати вогонь, їжу та ін.

Функції культури.

Культура у суспільстві відіграє багато функцій, найголовнішими з яких є такі:

По-перше, функція соціальної пам'яті. Культура зберігає, передає і вдосконалює людський досвід.

По-друге, освітньовиховна функція. Індивід стає особистістю, членом суспільства в процесі соціалізації, тобто засвоєння знань, мови, символів, цінностей, звичаїв, традицій свого народу, своєї соціальної групи і всього людства.

По-третє, комунікативна функція. Культура — засіб спілкування людей, дозволяє їм пізнати і зрозуміти одне одного.

По-четверте, інтегративна і дезінтегративна функція. Засвоєння культури створює у людей — членів певної соціальної групи — відчуття спільноти. Таким чином, культура згуртовує людей, інтегрує їх, забезпечує цілісність спільноти. Але, згуртовуючи людей на базі якої-небудь однієї субкультури, вона тим самим протиставляє їх іншим, роз'єднуючи ширші спільноти. Всередині цих ширших культурних спільнот можуть виникати конфлікти на культурному ґрунті.

По-п'яте, регулятивна функція. Під час процесу соціалізації — цінності, ідеали, норми, зразки поведінки стають частиною самосвідомості особистості. Вони формують і регулюють її поведінку. Культура визначає певні рамки в яких може і повинна діяти людина.