Як відомо, передісторія сучасної людини налічує близько 6 млн. років. Можні стверджувати, що протягом цих мільйонів років людина "виходила" із тваринного світу. Аналіз специфіки доступних для безпосереднього спостереження співтовариств приматів дозволяє стверджувати, що їм притаманна: адаптивна гнучкісті через навчання (деяке подолання інстинктів); користування найпростішими знаряддями, що знаходяться в природі; наявність примітивних комунікативних систем (сигнали тривоги, шлюбні церемонії, прийоми навчання молодших тощо) полювання і збирання. Приматам притаманна також здатність до відповідних ре акцій на зміни і вимоги навколишнього середовища (зміни клімату, рельєф флори і фауни в середовищі проживання).
Але жодна тварина, утому числі людиноподібиі примати, не здатні вийти за межі своїх потреб і природних можливостей. Така споконвічна заданість фіксується системою інстинктів, що регулюють поведінку тварини, і початками мислення, що дозволяють знаходити адекватні ситуації, але в рамках тих же інстинкт Отже, є щось, що принципово відрізняє людину від тварини, - и здатність до діяльності, насамперед трудової. Візьмімо мурашник. Вражає те, що в ньому .снує чіткий поділ "трудових функцій" між мурахами - "соціальними" комахами. Здавалося б, саме це і є одним із найважливіших критеріїв наявності в мурах здатності до діяльності, тобто до постановки мети, застосування знарядь (засобів) і докладання сил для виконання своїх, заданих поділом праці, функцій. Однак розкопки показують, що за останні 600 млн. років мурашник як співтовариство і як "суспільний" пристрій структурно і функціонально не розвивався. Мурашник застиг, утім, як і увесь тваринний світ, у своєму природному середовищі ("культурні" тварини і рослини з'явилися як продукти діяльності людини).
Рушіями еволюції людини в історії, як нині зрозуміло, стали природний, у тому числі статевий добір, виникнення праці і її поділ, опосередковані розвитком свідомості і мов (вербальних, рухів тіла, мімічних). Складається світ знаків і їхніх значень, подвоєння світу веде до формування основ культури спільності, до більш ефективної взаємодії з природою і з іншими спільнотами. Люди починають "входити" у природу на основі її емпірично встановлених законів, але в напрямі своїх, вже усвідомлюваних інтересів.
Зупинімося на еволюції праці. Сучасна наука вимагає застосування комплексного підходу до пояснення цього питання. Розуміння людини як "кентавра", тіло якого вийшло з тваринного світу, підказує думку про те, що поява і розвиток її свідомості (яку можна простежити в історії) були викликані невблаганною необхідністю виживання. Отже, свідомість була спрямована спочатку на розвиток тих перелічених вище здібностей, які ми знаходимо в приматів.
Подальшу еволюцію праці можна зрозуміти лише за умови, що під працею треба розуміти не тільки діяльність, спрямовану на природу, але і діяльність, яка здійснює соціальне і художнє конструювання реальності, тобто творення суспільного устрою в його політичних, економічних і культурних аспектах.
