Соціологія: пер. с англ.

Десь починаючи від 6000 р. до Р.Х. ми знаходимо свідчення про існування суспільств, значно більших від тих, що коли-небудь існували, які багато в чому різнилися від давніших. Ці суспільства виникали внаслідок розвитку міст і характеризувалися яскраво вираженою нерівністю в багатстві та владних повноваженнях та були пов'язані з правлінням царів або імператорів. Оскільки вони знали писемність і в них процвітали наука та мистецтво, їх часто називають цивілізаціями. А що в них також були набагато розвиненіші форми врядування, ніж у суспільствах давніших видів, то до них застосовують також термін "традиційні держави".

Більшість традиційних держав були ще й імперіями; вони досягали своїх великих розмірів унаслідок завоювань та підкорення інших народів (Eisenstadt, 1963; Claessen and Skalnik, 1978; Kautsky, 1982). Наприклад, це можна сказати про традиційні Китай і Рим. На своєму злеті, в першому сторіччі після Р.Х., Римська імперія сягала від Британії в Північно-західній Європі й поза межі Близького Сходу. Китайська імперія, яка існувала понад дві тисячі років, аж до початку нинішнього сторіччя, займала більшість величезного реґіону Східної Азії, де сьогодні розташувався сучасний Китай. У сьогоднішньому світі традиційних держав уже не існує. Хоча деякі з них, як, наприклад, Японія і Китай, більш або менш утрималися у своїх колишніх кордонах до початку двадцятого сторіччя, та усі вони тепер або розпалися, або розчинилися в сучасних системах.

Найдавніші традиційні держави розвинулися на Середньому Сході, здебільшого в родючих долинах річок (див. мал. 3.3). Китайська імперія виникла близько 2000 р. до Р.Х., у часи, коли могутні держави існували також на території, яку сьогодні займають Індія й Пакистан. Кілька великих традиційних держав були в Мексиці та е Латинській Америці, такі як держава ацтеків на Мексиканському півострові та держава інків у Перу. Імперія інків утворилася десь зг

сотню років до того, як там з'явився іспанський авантюрист Пісарро, який висадився в Південній Америці 1535 року з невеличким загоном вояків. Проте, укладаючи союзи з іншими тубільними племенами, вороже налаштованими до інків, Пісарро зумів за короткий час зруйнувати державу інків і проголосити їхню територію володіннями Іспанської корони. То були одні з перших змагань між озброєними місіонерами Заходу і традиційними державами, змагань, ціла низка яких у кінцевому підсумку призвела до повного зникнення цих останніх.