Соціологія: пер. с англ.

Про що свідчать факти? Одне з можливих джерел інформації — це різниця в гормональному складі особин, які належать до різних статей. Декотрі дослідники вважають, що чоловічий статевий гормон, тестостерон, пов'язаний із притаманною чоловікові схильністю до насильства. Наприклад, дослідження показали, що самці мавп, кастровані ще в дитинстві, в дорослому віці менш агресивні; і навпаки, самиці мавп, яким вводили тестостерон, ставали агресивнішими, аніж нормальні мавпи-самиці. Але було також доведено, що коли мавпам-самцям надавали можливість домінувати над іншими, кількість гормонів тестостерону у них збільшувалася. Виходило, що агресивна поведінка сприяла продукуванню гормонів у організмі скоріше, аніж гормони спричиняли посилення агресивності.

Інше можливе джерело фактів — це безпосередні спостереження над поведінкою тварин. Автори, які пов'язують чоловічу агресивність із біологічними чинниками, часто вказують на її наявність серед вищих тварин. Вони кажуть: якщо ми, наприклад, подивимося на поведінку шимпанзе, то самці там незмінно агресивніші, ніж самиці. Проте в дійсності існують великі відмінності між різними видами тварин. Наприклад, у ґібонів ми не помічаємо великої різниці в агресивності між статями. Більше того, чимало самиць серед людиноподібних або звичайних мавп виявляють велику агресивність у деяких ситуаціях, скажімо, тоді, коли їхнім малятам загрожує небезпека.