Соціологія: пер. с англ.

Джун Стетем вивчала досвід групи батьків, залучених до несексистського виховання дітей. Тридцятеро дорослих у вісімнадцяти родинах брали участь у експерименті з дітьми віком від шести місяців до дванадцяти років. Батьки належали до середнього класу й працювали здебільшого в сфері освіти, вчителями та викладачами. Стетем з'ясувала, що більшість батьків не просто намагалися змінити традиційні статеві ролі, прагнучи, щоб дівчата стали більш подібними до хлопців, але й створити нові комбінації з жіночих та чоловічих характеристик. Вони прагнули, щоб хлопці більше зважали на почуття інших людей і були спроможні на людську теплоту, тоді як дівчат заохочували шукати нагоди для навчання та самостійного просування вперед. Всі батьки дійшли висновку, що змагатися з усталеними моделями тендерної поведінки дуже важко. їм більш-менш вдалося переконати дітей гратися тендерно нейтральними іграшками, але навіть це виявилося набагато важче, ніж вони собі уявляли. Одна мати так прокоментувала це в розмові з дослідником:

"Якщо ви прийдете до іграшкової крамниці, то побачите там повно всілякої зброї для хлопчиків та домашнього начиння для дівчаток, і це віддзеркалює той стан, у якому сьогодні перебуває наше суспільство. Саме так соціалізуються наші діти; вважають правильним, що хлопчиків треба вчити вбивати та кривдити людей, і коли я думаю про цей жах, мене просто нудить. Я намагаюся не ходити в крамниці іграшок, я там так дратуюся!"

Майже всі діти мали іграшки, призначені для певного тендеру, що їх давали їм родичі, й гралися ними.

Сьогодні можна роздобути книжки, в яких головними героями зображено сильних дівчат незалежної вдачі, але дуже мало — з хлопцями у нетрадиційних ролях. Мати одного п'ятирічного хлопчика розповіла, як зреагував її син, коли вона поміняла статі персонажів у оповідці, що вона йому прочитала:

"Можна сказати, він був прикро вражений, коли я читала йому книжку про хлопчика та дівчинку, зображених у своїх традиційних ролях, і поміняла все так, що він став нею, а вона стала ним. Коли я тільки почала це робити, він образився і сказав, що я не люблю хлопчиків, а люблю тільки дівчаток. Мені довелося пояснювати йому, що це неправда, що просто про дівчаток мало пишуть". Statham, 1986).

Ясна річ, тендерна соціалізація дуже впливова, і нелеuко кидати їй виклик. Коли тендерні ознаки "приписані", суспільство очікує від індивідів, щоб вони поводились як "жінки" та "чоловіки". Ці очікування виконуються і відтворюються у практиці повсякденного життя ( Zorber, 1994; Bourdieu 1990).