Соціологія: пер. с англ.

В індустріальних суспільствах існують разючі відмінності в поширенні основних хвороб. Близько 70 відсотків смертей у західних країнах спричинені чотирма головними видами захворювань: раком, серцевими нападами, інсультами та хворобами легень. Було досягнуто деякого поступу в розумінні причин їхнього виникнення та контролюванні їхніх наслідків, але жодна з цих недуг не може бути ефективно вилікувана. А що ступінь поширення цих чотирьох хвороб різний в різних країнах, реґіонах та прошарках населення, то видається очевидним, що вони пов'язані з дієтою та стилем життя. Особи, які посідають вище соціоекономічне становище, в середньому здоровіші, вищі, міцніші й живуть довше, аніж ті, хто перебуває на нижчих щаблях соціальної драбини. Найбільша різниця тут спостерігається в рівнях ранньої дитячої смертності (діти, які помирають на першому році свого життя) та загальної дитячої смертності, проте бідніші люди наражаються на більший ризик померти в будь-якому віці, аніж люди заможні.

На це існує кілька причин. Люди з багатших прошарків суспільства, як правило, краще харчуються і мають більший доступ до медичного обслуговування, а також уміють отримати з такого доступу більше користі. Умови праці також безпосередньо позначаються на здоров'ї. Ті, хто працює в офісах або в домашніх умовах, менше ризикують дістати виробничу травму або стати жертвою нещасного випадку при роботі з небезпечними матеріалами. Обсяг виробничих захворювань часто буває важко обрахувати, бо не завжди е змога визначити, чи хвороба стала наслідком нездорових умов праці, чи спричинена чимось іншим. Проте деякі виробничі захворювання вже добре задокументовані: захворювання легень широко розповсюджені в гірничій промисловості, як наслідок вдихання пилу; доведено, що праця в середовищах, де використовується азбест, спричиняє деякі види раку.

Джейк Неджмен нещодавно проаналізував питання зв'язку стану здоров'я з економічною нерівністю. Він також спробував з'ясувати, яку стратегію найкраще обрати для поліпшення здоров'я бідніших груп суспільства. Після вивчення матеріалу з багатьох різних країн він дійшов висновку, що для людей, які входять у 20 відсотків найбіднішого населення (обраховані з погляду доходу), смертність у 1,5—2,5 рази вища, аніж для тих, хто входить у 20 відсотків найбагатших людей. Причому щодалі цей контраст радше зростає, аніж зменшується. Те саме можна сказати і про очікувану тривалість життя — вік, до якого людина в середньому має шанси дожити.

Як можна боротися з впливом бідності на здоров'я? Одна з таких можливостей — широкі освітні програми в галузі охорони здоров'я та запобігання захворюванням. Але такі програми здебільшого мають успіх тільки серед заможніших, освіченіших прошарків населення і в будь-якому разі спричиняють лише незначні зміни в поведінці. Збільшення доступу до медичного обслуговування, певно, допомогло б, але тільки до певної межі. Єдиною реально ефективною політикою тут було б, як вважає Неджмен, атакувати саму бідність, щоб значно зменшити різницю в прибутках між багатими й бідними.