Соціологія: пер. с англ.

Убивства

Дані про вбивства, мабуть, найдостовірніші з усієї кримінальної статистики. Але й тут існують проблеми. Щоб класифікувати смерть як убивство, треба напевне знати, що вона сталася. Тобто треба знайти труп; коли його не знайдено, смерть у більшості таких випадків не відносять до категорії вбивства. І навіть коли тіло вже виявлено, то

версію вбивства висувають лише за наявності обставин, які вказують на те, що смерть не була "природною", скажімо, глибокі рани або травми черепа. Після того, як уже висунуто звинувачення, суд може дійти висновку, що підозрюваний вчинив убивство неумисне (хоч і з порушенням закону) (див. мал. 8.3).

Статистика служби охорони громадського здоров'я, оперта на одержані від коронерів (слідчих) дані, дозволяє оцінювати рівень убивств більш або менш незалежно від звітів поліції. Дані коронерів не зовсім точні, оскільки слідчі, буває, помилково трактують убивство як нещасливий випадок або самогубство. Проте такі дані, як правило, дуже близькі до поліційної статистики вбивств, підтверджуючи, що ці останні не такі вже далекі від істини.