Соціологія: пер. с англ.

Маркс вважав, що дозрівання індустріального капіталізму супроводжуватиметься поглибленням прірви між багатством меншості та вбогістю основної маси населення. Згідно з ним, платня робітничого класу ніколи не зможе надто піднятися над рівнем виживання, тимчасом як ті, хто володіє капіталом, нагромаджуватимуть дедалі більші багатства. На найнижчих рівнях суспільства, зокрема серед часто або постійно безробітних, "накопичуватимуться злидні, агонія тяжкої праці, рабство, неуцтво, брутальність, моральна деградація..." (Магх, 1970, р. 645). Маркс мав рацію, як побачимо, в тому, що бідність не зникне в індустріалізованих країнах, та в своєму передбаченні, що величезна нерівність у статках та в рівнях доходу триватиме. Проте він помилився у своєму припущенні, що доходи більшості населення залишаться надзвичайно низькими, як і в тому, що меншість ставатиме все багатшою супроти більшості. Сьогодні більшість людей у західних країнах живуть матеріально набагато краще, аніж ці самі прошарки за часів Маркса. Щоб з'ясувати, до якої міри й чому так сталося, ми повинні подивитися, як змінювався розподіл багатства та прибутків протягом останнього століття чи близько того.

Багатство — це все те, чим індивіди володіють (капітал і акції, заощадження і власність, як то будівлі та земля; тобто те, що можна продати). Доход — це платня, яку дістають наймані робітники та службовці, а також "незароблені" гроші, які надходять від інвестицій (зазвичай відсотки або дивіденди). Тимчасом як більшість людей одержують гроші за свою працю, багаті мають головну частку своїх доходів від інвестицій.

Таблиця 10 1 Розподіл багатства у Великій Британії.

Оцінки зроблено, виходячи з майна осіб, що померли в ті роки, або, для 1993 p., на підставі майна, зазначеного в заповітах.

Джерело: Inland Revenue. From Social Trends, 1996, p. 11.