Загальна теорія політики: Навч. посібник

Автори: , | Рік видання: 2005 | Видавець: РВВ "Вежа": Луцьк | Кількість сторінок: 240

Тема 9. Соціальні спільності в політиці

Будь-яке сучасне суспільство характерне складною диференціацією. Суспільство подріблене на окремі групи, які мають подібні риси та властивості. Відмінності між ними викликають неоднаковість позицій у політичному житті, а значить, і різну соціальну суб'єктність. Суспільна диференціація відображає реально існуюче розшарування населення, відносини рівності й нерівності, асиметрію різних груп і страт, їх володіння ресурсами. Соціальна структура включає в себе всі групи, страти, класи, які мають різні статуси, ресурси й місце в суспільстві. Разом з тим, соціальні спільноти об'єднують населення за інтересами, соціальними, економічними, побутовими умовами, рівнем культури, статусу тощо.

Під соціальною структурою в широкому сенсі розуміють всю сукупність соціальних груп і страт конкретного суспільства, які взаємодіють між собою в рамках політичної системи.

Сучасна політична наука, беручи за головну ознаку соціальну нерівність між соціальними групами, верствами, прошарками, визначає соціальну стратифікацію (лат. stratum - шар, настил і facti - роблю). Під соціальною стратифікацією розуміють суспільну нерівність, різність позицій (статусів), ресурсів і можливостей.

Основи теорії стратифікації закладені Максом Вебером (1864-1920). У соціальний поділ Макс Вебер включає такі критерії, як влада, відношення до засобів виробництва, розміри доходів, багатства. До характеристики класів і груп він залучає і такі характеристики, як рівень освіти, престиж, а також показники соціальної самооцінки. М. Вебер виділяє такі аспекти соціальної стратифікації - економічний, соціальний, політичний, які характеризують три джерела влади.

Макс Вебер, розвиваючи свою теорію, різко критикував соціально-класову теорію К. Маркса. К. Маркс поділяв соціальну структуру в основному на два рівні: клас власників (рабовласники, феодали, буржуазія) та клас, позбавлений власності на засоби виробництва (раби, пролетарі). Саме з класами марксизм та неомарксизм пов'язує соціальну диференціацію суспільства. Клас, який володіє власністю, на думку неомарксистів, домінує в політиці.

Французький соціолог і політолог Е. Дюркгейм у кінці XIX ст. у книзі "Розподіл праці в суспільстві" запропонував теорію функціональної стратифікації. її продовжили Б. Барбер, К. Девіс, У. Мур, які акцентують увагу на тому, що функціональна стратифікація суспільства базується на диференціації соціальних ролей і позицій і є характерною для будь-якого суспільства.

У теорії "соціальної дії" Т. Парсонс визначає такі універсальні критерії соціальної стратифікації: а) "якість", тобто наявність в особи таких якостей, як знання, компетентність, відповідальність; б) "виконання", тобто оцінка діяльності особи порівняно з діяльністю інших; в) "володіння" цінностями (матеріальними, духовними). Ранжування цих трьох універсальних критеріїв здійснюється відповідно до переважаючих у суспільстві цінностей. Становлять інтерес теорія У.Л. Уорнера "клас як репутація" і теорія Треймана, яка ґрунтується на престижності професій та владних привілеїв.

До новітніх популярних теорій належить "технократична теорія", в основі якої лежать критерії поділу суспільства не за власністю, а за знаннями, володінням інформацією, науковою компетенцією. Прибічниками цієї теорії є Д. Белл, Е. Тоффлер, А. Турен та ін.

Американський учений російського походження П. Сорокін ввів у політологію поняття соціальної мобільності. Він виділяє горизонтальну мобільність (перехід індивіда або груп з однієї позиції до іншої, які перебувають на тому ж рівні) і вертикальну мобільність (перехід з однієї соціальної групи на вищий (висхідна) або нижчий (низхідна) рівень соціальної ієрархії. Нерівність П. Сорокін вважав основним джерелом соціального й політичного розвитку.

Широкого поширення отримали теорії середнього (нового) класу (Р. Арон, Д. Белл, С Ліпсет). Середнім класом вважають тих, хто займає середню позицію в суспільстві між вищими й нижчими верствами. Відповідно до свого становища цей клас виступає основною соціальною базою й опорою демократії. До середнього класу в розвинутих країнах Заходу себе зараховують до 70-80 % населення. Представники цього класу уникають крайніх поглядів і у зв'язку з цим стабілізують політичну систему.

Параметри перехідних посткомуністичних суспільств вирізняються незавершеністю процесів соціальної стратифікації. Трансформація соціальної структури в Україні має такі особливості:

- нестабільність соціальної структури затрудняє артикуляцію групових інтересів;

- поглиблення соціальної поляризації посилює суперництво політичних суб'єктів;

- несформованість "середнього класу" заважає формуванню центристських політичних сил;

- соціальна маргіналізація сприяє активізації радикальних (лівих, правих) політичних партій та об'єднань.


План

1. Основні концепції розвитку соціальної структури.
2. Соціальні групи, страти як суб'єкти політичної діяльності.
3. Основні тенденції трансформації соціальної структури українського суспільства на сучасному етапі.


Поняття і категорії:
соціальна сфера, соціальна структура, соціальні відносини, соціальна група, соціальна верства, соціальна стратифікація, страти, середній клас, соціальна мобільність, маргінали, "новий клас".


Тематика реферативних завдань

1. М. Вебер про соціальну стратифікацію.
2. Поняття класів у марксизмі (К. Маркс, В. Ленін).
3. Соціальна політика в тоталітарних системах.
4. Поглиблення соціальної стратифікації - важлива умова демократизації суспільства.
5. Основні напрями соціальної політики в українській державі.
6. Внесок П. Сорокіна в теорію стратифікації.


Проблемні питання:

1. У чому полягають основні відмінності між теоріями соціальної структури К. Маркса-й М. Вебера?
2. Визначте основні риси теорії "середнього класу".
3.На основі теорії М. Вебера визначте соціальну структуру нинішнього українського суспільства.
4. Чим різняться поняття "класи" і "страти"? 5.Яка роль бюрократії, номенклатури, маргіналів у політичному житті суспільства?
6. Які фактори впливають на зміну соціально-групової структури в Україні.
7. Які фактори гальмують формування середнього класу в Україні?
8. Опишіть основні параметри сучасного розуміння соціальної структури суспільства.
9. На основі переписів, статистичних даних визначте чисельність, структуру й динаміку населення України та Волині.
10.Чим різняться поняття "середній клас" і "середній прошарок", "середня верства".


Література

•  Барко В. Соціальний розвиток та політичний прогрес: чи прийшов час зміни пріоритетів // Розбудова держави- 1993- № 7.
•  Волович В., Макєєв С. Соціальна стратифікація і політика // Політ, думка- 1994- № 1; № 4.
• Головаха Є., Паніна Н. Соціальний портрет сучасної України // Людина і влада.- 2000.- № 9-10.
•  Гордієнко М. Хліборобсько-класократичні орієнтації В'ячеслава Липинського у контексті сучасності // Розбудова держави.- 1998.— № 7/8.
•  Грабовський С Соціальна структура і деякі сакраментальні питання українського життя // Сучасність.- 1997.- № 7-8.
•  Друкер Пітер. Доба соціальних трансформацій // Сучасність.-1996.-№6.
•  Єхануров Ю., Садовенко А. Соціальне партнерство в Україні // Економіка України.- 1994.- № 2.
•  Козловець М. Про соціальну базу української державності: досвід минулого і реалії сьогодення // Розбудова держави.- 1996.- № 10.
•  Куценко О. Повернення класів? Перспективи класового аналізу пострадянської діяльності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- 2000.- № 1.
•  Макєєв С Процеси соціальної структуризації в сучасній Україні // Політ, думка.- 1998.-№ 13.
•  Мертон Р. Социальная теория и социальная структура // Социс-1992.-№2-4.
•  Михальченко М. Україна - 1996. Час соціальних бурь і потрясінь // Віче.-1995.-№ 10.
•  Міграція: наслідок старих, джерело нових конфліктів // Політ, думка-1996.-№3-4.
•  Підпригорщук Я. Соціальна держава // Розбудова держави.-1996.^ №9.
•  Політичні структури і процеси в сучасній Україні . Порівняльний аналіз-К., 1995.
•  Полохало В. "Середній" українець - соціальна основа негромадського суспільства // Людина і влада.- 2000,- № 1-2.
•  Продум Миро. Вперед... до кастового устрою // Віче.- 1996.- № 1.
•  Русначенко А. Соціальні проблеми і національна справедливість у сучасній Україні // Розбудова держави- 1996.- №11.
•  Соціальна політика та соціальна структура (стратифікація) України // Основи демократії: Навч. посібник.- К.: Ай-Бі, 2002.-С.555-564.
•  Соціальна стратифікація і політика // Політ, думка.- 1993.- № 1.
•  Стариков Е.Н. Социальная структура "переходного общества"; "горизонтальный срез" // Полис- 1995.-№ 5.
•  Стариков Е.Н. Социальная структура переходного общества (опыт "инвентаризации") // Полис- 1994.- № 4.
•  Що таке соціальна політика? // Ганслі Т.М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки.- К., 1996.