Соціологія: пер. с англ.

Протягом XX століття темпи БЕЗРОБІТТЯ істотно змінювались. У країнах Заходу безробіття досягло свого піку на початку 1930-х років, коли у Британії налічувалося близько 20 відсотків незайнятої робочої сили. Ідеї економіста Джона Мейнарда Кейнса відчутно вплинули на державну політику в Європі та Сполучених Штатах у повоєнний період. Кейнс вважав, що безробіття виникає через брак достатньої купівельної спроможності; держава може втрутитися, щоб підвищити рівень попиту в економіці, а це приведе до створення нових робочих місць. Люди повірили, що завдяки державному управлінню економічним життям високі темпи безробіття вже відійшли в минуле. Курс на повну зайнятість став частиною урядової політики практично усіх країн Заходу. До 1970-х років така політика видавалась успішною, а економічне зростання — більш-менш стабільним.

Проте за останні п'ятнадцять років рівні безробіття у багатьох країнах різко зросли, і від кейнсіанства як від засобу контролю за економічною діяльністю значною мірою відмовилися. Через чверть століття після другої світової війни темпи безробіття у Британії становили менше двох відсотків. На початку 1980-х років вони підвищились до 12 відсотків, а далі сповільнилися, зрісши знову наприкінці десятиліття. У 1995 році вони становили 11 відсотків.