Соціологія: пер. с англ.

Тривалий час газети асоціювалися з образом могутнього магната, що очолює видавничу імперію. Цей образ не такий вже й нереальний. У багатьох країнах газетний бізнес зосереджений в руках кількох великих корпорацій, котрі часто належать конкретним особам або сім'ям. Багато таких фірм сьогодні володіють, крім того, значною частиною телекомпаній та галузі розваг. У Британії велетенські компанії, керовані "баронами преси", лордами Норткліфом, Бівербруком та Кемслі, виникли завдяки успіху їхніх масових газет у 1920— 1930-і роки. У Франції розквітла інформаційна імперія "Герсан", у Німеччині великомасштабними організаціями є "Шпрінґер" та "Ґрюнер". У Сполучених Штатах число міст, де існують конкурентні редакції, істотно зменшилося з більш як 500 на початку століття до тридцяти з лишком у 1984 році. Тільки в трьох відсотках американських міст публікуються газети-конкуренти — видання місцевих газет перетворилося на монопольний бізнес.

За винятком Сполучених Штатів, усі західні країни можуть похвалитися рядом національних газет. Існує вибір з-поміж газет національного масштабу, котрі часто обстоюють відмінні політичні погляди. Хоча газети в Сполучених Штатах є місцевими, далеко не всі вони належать місцевим власникам: понад 70 відсотків їх контролюються видавничими мережами. В деяких американських газетах, як і в багатьох масових виданнях Європи, власники визначають політику, якої мусять дотримуватися редактори й журналісти. У газетній мережі "Герст" редакторам восьми найголовніших газет щодня надсилається кілька передових статей, одні з котрих треба публікувати, а інші — можна. При цьому редактори власних передовиць не пишуть.

Факт концентрації газетного бізнесу непокоїть більшість урядів західних країн. У багатьох країнах урядами було вжито певних заходів з метою запобігти поглинанню газет великими мережами, хоча часто це не давало результатів. Іноді державні органи намагалися встановити в пресі політичну рівновагу. Наприклад, у Норвегії в 1970-х роках було запроваджено порядок вирівнювання інвестиційних сум у ті видання, що представляли різні сторони спектра політичних сил, і тепер більшість місцевих громад цієї країни має дві і більше якісно виданих та загальнодоступних газети, що подають різні погляди на національні й міжнародні події.

Можливо, розвиток комп'ютерних технологій призведе до зростання числа газет, оскільки тепер їх друкування та видання коштують значно дешевше, ніж раніше. З іншого боку, електронні комунікації можуть проникнути глибше у сферу тиражування газет. Наприклад, телетекстові системи постачають інформацію про останні події, котра протягом дня постійно оновлюється і транслюється на телеекранах.

Дійсно, в Сполученому Королівстві останніми роками з'явилося кілька нових національних газет. Проте лише одна чи дві з них домоглися успіху.