Соціологія: пер. с англ.

Виникнення жіночих рухів у минулому столітті можна легко витлумачити, користуючись поняттями, що їх визначив Чарлз Тілі. На переконання Тілі, суспільні рухи виникають тоді, коли люди не мають іншої можливості бути почутими або коли їхньому стремлінню бракує виходу. У першій фазі розвитку феміністських рухів у XIX — на початку XX століття лідери феміністок прагнули перш за все здобути право голосу для жінок у політичному процесі, інакше кажучи, виборче право. У другій фазі метою жіночих рухів було розширення завдань, боротьба за економічну, а також політичну рівність жінок.

В обох фазах лідери жіночих рухів спромоглися мобілізувати колективні засоби, щоб вчинити ефективний тиск на органи влади. На ранніх етапах головним засобом жінок-активісток були масові марші та демонстрації. Пізніше організації спромоглися боротися за права жінок у більш послідовний та організований спосіб. Спільні інтереси, до яких могли апелювати лідери жіночих груп, включали переконання в тому, що жінки мають відігравати свою роль у прийнятті політичних рішень, працювати, при бажанні, на оплачуваній посаді та мати рівні права при розлученні.

Нарешті, на можливості феміністок-активісток впливати на суспільні зміни позначилося багато чинників. Наприклад, початок першої світової війни сприяв здобуттю права голосувати: держави, що вели війну, потребували підтримки та активної участі жінок у воєнних діях. У другій фазі розвитку фемінізму рух за громадянські права став тією іскрою, від якої зайнялася нова хвиля активності.