Соціологія: навчальному посібнику

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: "Українська енциклопедія" | Кількість сторінок: 344

Дивись також:

ГЕОПОЛИТИКА

понятие, характеризующее теорию и практику международ­ных отношений, основанных на взаимоувязывании географических, геос­тратегических, социально-политических, военных, демографических, ...

СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

(політична соціологія) (political sociology) — наука, галузь знань на стику політології і соціології, що користується ...

ДОСВІД ПОЛІТИЧНИЙ

(political expirience) – узагальнені результати, висновки, уроки, отримані з минулої і дійсної практики політичної діяльності ...

ОГЮСТ КОНТ (1798-1857)

Наукове формування соціологічної думки було підготовлене докорінними змінами в суспільній організації, науковими досягненнями XVII—XVIII ст. Соціологія народжувалася під впливом радикальних зрушень у людському бутті, що отримали найменування революцій: політичної, індустріальної, інтелектуальної.

Особливо виразно ці зміни виявилися у післяреволюційній Франції. Отже, не випадково, що в працях француза О. Конта визначилися риси "науки про суспільство", названої ним спочатку "соціальною фізикою" (лише пізніше її було названо соціологією), зроблено спробу систематизувати соціальні явища, побудувати соціологічну теорію.

Позитивне мислення, класифікація наук і предмет соціології

На початку XIX ст. на зміну суспільству, що визначалося О. Контом як теологічне і військове, прийшло інше, яке він назвав науковим та індустріальним. У ньому вчені створюють нову інтелектуальну й моральну основу суспільного порядку. Саме спосіб мислення, панівні ідеї слугують фундаментом соціального ладу. Взагалі історія людства мислилася О. Контом як історія духовного прогресу у вигляді перемоги позитивного світорозуміння.

Позитивне мислення стосовно суспільства втілювалося в новій науці — соціології. Саме в ній вбачали засіб подолання кризи навколишнього соціального світу. Така наука, синтезуючи усі попередні досягнення, здатна спиратися, за проектом О. Конта, на загальні закони розвитку людства, що можуть використовуватися для удосконалення суспільної організації.

Обґрунтовуючи нову науку, О. Конт прагнув точно визначити її місце в людському пізнанні, основні закони. Для цього було розроблено класифікацію наук. Починаючи від гранично абстрактних, загальних і поступово переходячи до конкретних дисциплін, контівська ієрархія наук набуває такого вигляду: математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія, де кожна наступна наука досліджує дедалі складніші явища. Із запропонованої ієрархії випливає, що розвиток конкретних наук передбачає попереднє вивчення положень, встановлених більш абстрактними науками. Оскільки соціологія є найбільш складною й конкретною наукою, то вона спирається на істини, відкриті всіма іншими науками. Водночас соціологія може і має будуватися за зразками передових наукових дисциплін.

Створення всеохоплюючої системи наук було потрібне основоположнику соціології для викладення "позитивної філософії", тобто того, що є науковим у науках (закони, методи, предмет вивчення), та відокремлення її від метафізики і релігії. Соціологія знаменувала прихід позитивної стадії розвитку людського пізнання, перемогу над схоластикою і містицизмом минулого. На думку Конта, соціологи повинні вивчати "соціальні органи" так само, як біологи вивчають живі організми. Він наголошував на "органічній цілісності", саморегуляції суспільства, частини якого взаємозалежні. Такий підхід у соціальному аналізі отримав назву функціоналізму.

Порядок і прогрес. Статика і динаміка

Аналіз суспільства передбачає вивчення соціального порядку (соціальну статику), а також соціальних процесів і змін (соціальну динаміку). В першому випадку досліджують умови існування й закони функціонування суспільної системи, у другому — закони розвитку і зміни соціальних систем. Визначивши місце соціології в системі наук, О. Конт сформулював таке завдання: розкрити закони соціального буття в його організованих формах та процесах розвитку.

Суспільство слід досліджувати в його цілісності та історичній конкретності, людина ж має розглядатись як продукт навколишньої її соціальної реальності, яка розвивається за природними законами. Принцип взаємозалежності при реалізації індивідуальних запитів і здібностей передбачає загальну згоду, що і є основою соціальної системи. Ця контівська ідея домінує в традиції соціологічного позитивізму. Він дотримувався позиції, згідно з якою соціальна структура не може бути редукована до характеристик індивідів, скоріше за все її можна пояснити, виходячи з характеристик і зв'язків її частин.

Закони розвитку суспільства — це "закони спадкоємності", або моделі змін у соціальних системах у часі. Такі зміни О. Конт характеризує як гуманістичні стадії розвитку, зумовлені філософськими домінантами соціуму. Соціальний прогрес е продуктом розумового розвитку, висхідними стадіями духовного зростання народу. Інтелект людства у своєму розвитку проходить три стадії — теологічну, метафізичну і, нарешті, позитивну. Цим стадіям відповідають форми господарювання, суспільного ладу, політики, мистецтва. Контівський "закон трьох стадій" мав проілюструвати його тезу, що соціальний розвиток залежить від інтелектуальної основи — розумового розвитку людства.

Методи соціології

Обґрунтування методології дослідження є для Конта необхідним етапом побудови нової науки. Точна відповідь на запитання, як слід знаходити, систематизувати й використовувати факти соціального життя, потребує звернення до чотирьох методів: спостереження, експерименту, порівняння та історичного аналізу. Розгляд О. Контом методів соціології спирався на висновок про природно-історичний характер суспільних закономірностей. Водночас вказувалося на своєрідність предмета соціології порівняно з природознавством, а тому наголошувалося на специфічності соціологічного пізнання.

Значення 0. Конта в історії соціології полягає в тому, що вів зумів пов'язати первістки соціальних знань у певну цілісність — соціологію, розробив модель нової науки. Саме його бачення нової галузі знань слугувало зразком для соціології кінця XIX ст., заклало основи для однієї з головних її традицій. Конт краще за інших розумів значення розробки фундаментальних принципів соціальної організації. Його наполегливий захист принципів науковості, обґрунтування необхідних рис нової дисципліни заклали фундамент тієї теоретичної конструкції, що утвердилася у світі науки як соціологія.