Соціологія: навчальному посібнику

На 50—80-ті роки припадає бурхливе зростання емпіричних досліджень мобільності. Загальне визнання отримала теза, згідно з якою класова і професійна стратифікації залишаються найважливішими в сучасних суспільствах. Відповідно вивчалася класова і професійна мобільність. Інтерпретація класів здійснювалась у термінах, значення яких бере початок у соціальних теоріях К. Маркса та М. Вебера, внаслідок чого визначальним був критерій власності. Проте останню, як правило, доповнювали найважливішими характеристиками професії. Мабуть, найпоширенішою та найбільш відомою з низки подібних розробок стала згадана вище класова схема Дж. Голдторпа, яка застосовувалася саме для вивчення класової мобільності у Великій Британії.

Американські соціологи вважають за краще мати справу з професією і відповідно з професійними категоріями. У професії (занятті) є багато ознак, кожна з яких може бути використана як критерій стратифікації. Це і дохід, і рівень освіти, і складність праці (кваліфікація, відповідальність, самоконтроль), і престиж. Всі заняття, наприклад, розподіляються між розумовою та фізичною працею, всередині кожної з цих великих категорій вони стратифіковані за рівнем освіти і кваліфікації, а отже, і винагороди. Виявляючи відмінності між батьками та синами в належності до виділених категорій, соціолог фіксує факт мобільності.

Ознаки професій до певної міри узгоджені між собою. У США дохід позитивно пов'язаний з рівнем освіти індивіда та престижем його професії. Беручи до уваги цей факт, Пітер Блау та Отіс Данкен запропонували методику побудови індексу професійного статусу, що враховує три змінні — дохід, престиж професії, кількість років навчання в навчальних закладах. Відповідно до цього кожне заняття було оцінено у балах від 0 до 96 і віднесено до однієї з 19 категорій з п'ятибальним інтервалом (0—4, 5—9 тощо). Цю вражаючу спробу запропонувати кількісну модель стратифікації суспільства і точними математичними методами вивчити соціальну мобільність було викладено в опублікованій у 1967 р. книзі "The American Occupational Structure". Вони вважали, що дослідження мобільності передбачають аналіз тих умов, які впливають на професійні досягнення та кар'єру в межах наявних форм соціальної нерівності.

У сучасних дослідженнях визнано за доцільне розрізняти мобільність структурну та обмінну (циркулюючу). Структурна мобільність зумовлена змінами в економіці й технології виробництва. До таких змін належать індустріалізація, а пізніше — зростання значення сфери послуг, скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві, зрушення в структурі професій та робочих місць під впливом сучасної техніки і технології. Поступово скорочуються частка порівняно простої трудової діяльності і потреба в ній та збільшується потреба у складній праці. Відповідно зростають вимоги до компетентності та кваліфікації індивідів. Кожне наступне покоління застає вдосконалену порівняно з попереднім періодом структуру робочих місць та місць у навчальних закладах. Щоб відтворити структуру позицій, що зазнала змін, поколінню дітей потрібно не наслідувати заняття і статус батьків, а здійснити мобільність. І це не їх вибір, це ззовні продиктована необхідність.

На відміну від зазначеного вище, обмінна мобільність зумовлюється виключно соціальними факторами. Мається на увазі розширення можливостей здобути вищу освіту, зростання обсягів соціальних гарантій та пільг, що надаються суспільством і державою з метою вирівнювання шансів на досягнення економічного і соціального успіху, а також утвердження домінуючої структури цінностей і мотивації досягнень. Саме цей вид мобільності переважно цікавить соціологів, які прагнуть простежити процес утвердження "м'яких", неконфронтаційних форм нерівності, поліпшення умов існування індивідів та груп.

Отже, мобільність існує, тому що змінюється економічна і професійна структура суспільства, а також більш сприятливими стають умови формування та розвитку індивідуальних здібностей. Однак у соціологічному дослідженні головним джерелом інформації залишається респондент, а все, що пов'язане з його соціальним оточенням, є умовами та передумовами мобільності. Таким чином, вона похідна і від статусних характеристик респондента та його сім'ї. Статусні характеристики, або, як їх ще називають, незалежні змінні — це професійний та освітній статус батьків, їхній дохід, місце проживання респондента до 15-річного віку (соціалізація у місті чи в сільській місцевості впливає на особливості формування ціннісних орієнтацій та домагань), кількість братів і сестер, здобута респондентом освіта, статус першого місця роботи.

Здійснена мобільність, статусні характеристики досягнутої позиції, що визначаються у термінах доходу, престижу, необхідного рівня освіти і компетентності, стають тоді залежними змінними. З'ясувалося, що шанси на досягнення привабливих позицій тим більші, чим престижнішою і високооплачуваною працею зайняті батьки, чим у більшому місті проживав респондент, чим менше у нього братів і сестер.