Соціологія: навчальному посібнику

Дуже корисним для змістовного аналізу є зображення даних у графічній формі. Графіки та діаграми в деяких випадках сприймаються читачем легше, ніж стовпчики чисел статистичних таблиць. Зручно використовувати графічне зображення даних і під час публічних виступів — на телебаченні, конференціях тощо.

Найпоширенішими формами графічного зображення одновимірних розподілів є гістограма (або стовпчикова діаграма), полігон розподілу та секторна діаграма.

Гістограма — це послідовність стовпчиків, розміщених вертикально (вертикальна гістограма) чи горизонтально (горизонтальна гістограма). Кожний стовпчик має висоту (або довжину), пропорційну кількості (або частці, або відсотку) об'єктів, що мають відповідне значення ознаки. Так, на рис. 1 зображено горизонтальну гістограму розподілу відповідей на запитання про задоволеність

Ознака 5. Задоволеність власним становищем. Запитання: Чи задоволені Ви власним становищем?

Кількість об'єктів 431. Є значень 430 (99,7 %).

Рис. 1. Горизонтальна гістограма зображення відповідей

власним становищем. Для кожного стовпчика гістограми вказано відповідну частоту та відсоток. Отже, конфігурація стовпчиків гістограми дає уявлення про тенденцію, а числа необхідні для більш детального аналізу. Як правило, при побудові гістограм використовують рівні інтервали, а отже, стовпчики мають однакову ширину. Масштаб зображення краще обирати так, щоб відношення висоти найбільшого стовпчика до ширини гістограми було приблизно 3:5. Досить часто гістограму зображують не у вигляді окремих стовпчиків, а як суцільний контур.

У процесі аналізу досить часто виникає необхідність розбити метричні ознаки на нерівні інтервали. Саме на нерівні інтервали розбивають, як правило, такі ознаки, як прибуток, вік та ін. Це пов'язано з тим, що діапазон значень ознаки може бути досить істотним, а також з необхідністю виділити певним чином наповнені інтервали. При побудові гістограм на нерівних інтервалах висоту стовпчика відкладають пропорційно не до частки (відсотка), а до щільності розподілу відповідної ознаки. У побудованій таким чином гістограмі не висота, а площа кожного зі стовпчиків пропорційна до кількості (або частки, або відсотка) об'єктів, що мають відповідне значення ознаки. Так, на рис. 2 зображено вертикальну гістограму вікового складу опитаних респондентів. Порівнювати "наповненість" вікових груп слід шляхом порівняння не висоти стовпчиків, а їхньої площі* Звичайно, завжди слід пам'ятати: при побудові гістограми припускається, що всередині одного розрядного інтервалу щільність розподілу є сталою величиною (не змінюється).

Ознака 177. Вік (згрупований).

Кількість об'єктів 431. Є значень 399 (92,7 %).

Рис. 2. Вертикальна гістограма вікового складу опитаних респондентів

Якщо центри верхніх горизонтальних ліній стовпчиків гістограми з'єднати відрізками прямої, то вийде фігура, яку називають "полігон розподілу". На рис. З зображено полігон розподілу респондентів за віком (аналогічний гістограмі на рис. 2). Полігон дає уявлення про форму статистичного розподілу ознаки.

Для ілюстрації досить часто застосовують таку форму подання даних, як секторна діаграма. На рис. 4 зображено секторну діаграму розподілу респондентів за віком (аналогічна гістограмі на рис. 2). Вибірка представлена у вигляді кола. Кожній віковій групі (а їх 4) відповідає виділений певним кольором сектор цього кола, при цьому площа кожного сектора пропорційна кількості респондентів (або частці, або відсотку) у відповідній віковій групі.

Ознака 177. Вік (згрупований).

Кількість об'єктів 431. Є значень 399 (92,7 %).

Рис. 3. Полігон розподілу респондентів за віком

Ознака 177. Вік (згрупований).

Кількість об'єктів 431. Є значень 399 (92,7 %).

Порівнювати кілька розподілів зручно, якщо розмістити полігони цих розподілів, побудованих в однаковому масштабі, на одному рисунку. При цьому кожен з полігонів зображується або іншим кольором, або іншою лінією (штрихованою, хвилястою тощо). Таке поєднання на одному рисунку кількох графіків дає змогу ефективно та швидко порівнювати між собою розподіли, що має на меті виокремлення ділянок, які збігаються, тенденцій зміни ознак.

Крім допомоги в аналізі даних, графіки надзвичайно ефективні з огляду на подання результатів досліджень. ? графіки робочі та ілюстративні. Перші, як правило, досить насичені числами, другі — більш яскраві та "зовнішньо привабливі". Майже всі комп'ютерні пакети програм аналізу даних продукують певні робочі графіки. Для підготовки ілюстративних графіків є спеціалізовані пакети програм — "пакети ілюстративної графіки". Ці програмні комплекси не призначені для обчислення та аналізу даних, але дають змогу обчислені засобами інших пакетів показники зобразити в різних графічних формах, включаючи тривимірні конфігурації із затіненням. При цьому написи можна робити різними шрифтами (горизонтально, вертикально, вздовж будь-якої лінії, використовуючи різні кольори). Графіки можна доповнювати рисунками або "прив'язувати" їх до географічної мапи. Результати такої побудови можуть бути виведені на високоякісні друкуючі пристрої, у файл для подальшого використання у видавничих системах, на прозору плівку у вигляді кольорових слайдів або просто демонструватися у певній послідовності на екрані комп'ютера під час доповіді.