Які події духовного життя України сприяли розвитку ідей про гідність людини та патріотизм?

Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Автори: Подольська Є.А., Подольська Т.В. | Рік видання: 2009 | Видавець: Київ: Інкос | Кількість сторінок: 352

Цей навчальний посібник пропонує науково-теоретичний інструментарій для аналізу суспільства як функціонуючої системи, для виявлення динамічного потенціалу соціуму в умовах глобальної трансформації, для розуміння особливостей розвитку особистості в системі соціальних зв'язків. Значну увагу зосереджено на характеристиках новітніх соціальних феноменів, що властиві постіндустріальним суспільствам і обумовлені процесами глобалізації, а також на інноваційних пошуках сучасної соціології. Широкий діапазон тем, загальна доступність, простота і компактність викладення матеріалу у формі запитань та відповідей можуть надати суттєву допомогу в процесі самостійної роботи, а також у підготовці до семінарських занять, заліків та іспитів. Чіткі, лаконічні визначення основних термінів, понять і явищ значно спрощують процес засвоєння матеріалу. Для студентів вищих навчальних закладів.

Дивись також:

У розвитку духовного життя України II половина XVII ст. — це період формування світогляду Просвітництва. Це час активного засвоєння і осмислення вікових досягнень західноєвропейської культури, створення власних наукових традицій для розвитку філософії науки Нового часу.

15 жовтня 1615 р. було засновано Київську Братську школу, звідки почалися витоки вищої освіти в нашій країні. Восени 1631 р.

у Києві з'явилась ще одна школа, Лаврська. Заснував її архімандрит Києво-Печерського монастиря Петро Могила (1596—1647).

Братство і Лаврська школи об'єдналися і почали діяти з 1 вересня 1632 року, на території і в приміщенні Братської школи під назвою колегії, а з 1701 року — академії. Києво-Могилянська академія функціонувала як загальноосвітня вища школа до 1817 р. — до реформи в Росії, яка полягала у відокремленні світської освіти від церковної. У 1819 р. вона була реорганізована у Київську духовну академію, а світською вищою школою в Києві з 1834 р. став університет.

У другій половині XVII ст. Києво-Могилянська академія стає головним центром культури й освіти в Україні, центром основних наукових сил, що ідейно боролися проти католицизму, уніатської церкви. Найбільш визначними діячами колегії у різні роки XVII ст., були Йосиф Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Йоасаф Кроковський, Лазар Баранович та Стефан Яворський. Найвидатнішими викладачами філософії у першій половині XVII ст. були Феофан Прокопович, Сильвестр Поповський, Іларіон Левицький, Амвросій Дубневич, Ієроним Миткевич, Сильвестр Кулябка, Михайло Козачинський, Георгій Кониський.

Авторитетом в Україні і Росії був Феофан Прокопович (1677— 1736). Єдине, що створив Бог, стверджував він, — це розумну душу людини. Все, що існує, зокрема людина, "походить з матерії".

Він визнавав рух однією з корінних властивостей усіх форм існування матерії і твердив, що без усвідомлення цього не можна як слід зрозуміти і всього іншого, що вивчається в природі. Одним із видів руху, за Прокоповичем, є рух живого тіла, а причиною руху (внутрішнього) тіла — душа. Отже, в епоху зрілого Просвітництва розвивається ідея про позастанову цінність людини, пробуджується самосвідомість і гідність особи, а також почуття патріотизму і вболівання за долю Вітчизни.