Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Використовуючи термін "культура" в повсякденному житті, ми говоримо про неї як про еквівалент "вищого продукту розуму": мистецтво, літературу, музику, живопис тощо.

Культура пронизує весь життєвий шлях людини, вона включає і те, як люди одягаються, працюють, їхні релігійні церемонії, дозвілля і ті речі, які створюються людьми і які стають значущими для них — стріли, списи, заводи, машини, комп'ютери, книги, коштовності тощо.

Хоча поняття культури і суспільства відрізняються одне від одного, але між ними є і загальне. Культура розглядає спосіб життя членів даного суспільства, їхні звичаї і традиції, разом з тими речами, які вони створюють.

Суспільство ж відноситься до системи взаємин, які об'єднують індивідів, що мають загальну культуру. Культура не існує поза суспільством, рівно як і суспільство не існує зовні культури. Без внутрішньої культури не може бути і нічого людського в найширшому значенні цього слова.

Якби в суспільстві не існувало культури, ми не змогли б спілкуватися один з одним, не мали б самопізнання, а наші здібності доінтелектуальної діяльності були б обмеженими.

Засвоєння культури — це завдання навчання. Люди унікальні в тому, що їхня поведінка інстинктивна лише частково. Не дивлячись на те, що наукою виявлено велику кількість видів поведінки тварин, яка частково визначається навчанням, все ж таки поведінка тварин, в основному, підлегла інстинктам.

Людська поведінка, напроти, більш вільна від прямого генетичного контролю. Культура структурує людське життя. Серед людей культура значною мірою виконує ту ж функцію, що і генетично запрограмована поведінка в житті тварин.

З одного боку люди самі створюють культуру, з іншого — вони виучуються тій культурі, шо створена іншими людьми.

Оскільки вона не отримується біологічним шляхом, кожне покоління вимушене відтворювати її і передавати наступному поколінню. Цей процес складає головну частину соціалізації. Цінності, переконання, норми, правила і ідеали перетворюються на компонент особистості дитини і допомагають формувати поведінку особистості.

Якби процес соціалізації припинився в масовому масштабі, це призвело б до загибелі культури. Оскільки культура формує особистість членів суспільства, вона багато в чому контролює їхню поведінку.

Невипадково. К. Гіртц назвав культуру "набором контрольних механізмів для регулювання поведінки". Без культури, вважає він, люди були б повністю дезорієнтовані: не регульована зразками культури поведінка людини була б практично некерованою, справжнім хаосом безглуздих вчинків і нестримуваних емоцій, що не приводять до формування досвіду.

Наскільки важлива культура для функціонування індивіда і суспільства, можна побачити на прикладі поведінки людей, що не пройшли соціалізацію. Описи неконтрольованої і інфантильної поведінки так званих "мауглі" або "дітей джунглів", які були повністю позбавлені контакту з людьми, підтверджують, що без соціалізації люди нездатні засвоїти правильний спосіб життя, оволодіти мовою або навчитися здобувати кошти для існування.

Якщо культура контролює поведінку людей, чи можемо ми назвати її репресивною? Позитивно відповідаючи на це питання, 3. Фрейд описав конфлікт між культурою і інстинктивним початком людської природи.

Дійсно, саме культура часто пригнічує наші спонукання, особливо сексуальні і агресивні. Проте вона не виключає їх повністю, точніше, культура визначає рамки, в яких можливе задоволення цих спонукань. Іншими словами, вона диктує відповідний час, місце і засоби для задоволення людських потреб.

Іншою ключовою характеристикою культури є те, що вона "відбирає" для тиражування тільки певні аспекти поведінки і досвіду людей (так званий "культурний відбір"). Як ілюстрацію даного положення відомий антрополог Бенедикт використовувала аналогію з мовою: кожна мова повинна здійснити свою власну селекцію звуків, яких у природі існує безмежна кількість, і твердо дотримуватися обраного, інакше мові загрожує небезпека стати цілком недоступною для розуміння.

Те ж саме можна сказати і про соціальні інститути. Всі людські суспільства зробили свій вибір культурних форм. Кожне співтовариство, з точки зору іншого, ігнорує фундаментальні проблеми і звертає увагу на неіснуючі частковості. Одна культура під працею розуміє цінність грошей, інша ж побудувала з них фундамент всіх сфер людської поведінки. В одному суспільстві до технології відносяться з неймовірною зневагою, а в іншому — технологічні досягнення високі і відповідають вимогам ситуації.

Але будь-яке суспільство вистроює власну гігантську культурну суперструктуру, що супроводжує нас від дитинства і до смерті. В результаті цієї селекції минулі і сучасні культури різні.

В деяких культурних системах війна вважалася найблагороднішим видом людської діяльності; в інших до неї відчувають огиду, в третіх — навіть не знають, що це таке. Одна культура може схвалювати шлюб жінки із своїм родичем, а інша — суворо забороняти. В нашій власній культурі на галюцинації дивляться як на симптом божевілля, інші культури розглядають "містичні вбачання" як вищу форму свідомості. Коротше кажучи, культурні варіації безмежні.

Навіть поверхневий контакт з іншою культурою дозволяє усвідомити, шо її відмінностям від нашої власної немає числа. Люди легко знаходять ці відмінності. В той же час значно важче знайти загальні риси, властиві всім культурам — культурні універсали.

Д. Мердок виділив більше 60 культурних універсалів До них відносяться: спорт, натільні прикраси, похоронні ритуали, звичай дарувати подарунки, гостинність, жарти, мову, релігійні обряди тощо. Конкретні форми, які приймають спорт, натільні прикраси і т.п. можуть, проте, розрізнятися в тій або іншій культурі.

Кожна культурна особливість — це продукт історичного розвитку культурного середовища; вона може сформуватися в результаті унікального ланцюга подій. І річ не втому, яких форм набувають культурні универсалії, а в тому, що вони є наявними в кожній культурі.

Аналізуючи основні поняття і категорії соціології культури, виділимо основні соціальні функції культури:

пізнавальна (дослідження в області культури дають можливість адекватно судити про суспільство в цілому, його спільноти, групи і особистості зокрема);

функція соціальної пам'яті або передачі соціальної спадщини (культура зберігає, передає і удосконалює людський досвід);

освітньо-виховна (саме культура робить людину людиною в процесі соціалізації, за допомогою навчання і виховання, шляхом соціальної трансляції набутого людством досвіду від старших поколінь до молодших; разом з тим набута і засвоєна культура є основою для творчої інноваційної діяльності);

регулятивна (цінності, ідеали, норми і зразки поведінки певної культури в ході соціалізації стають частиною самосвідомості особистості, формують і регулюють її поведінку);

комунікативна (від лат. communicatio — шлях з'єднання, форма зв'язку, акт спілкування) саме культура виступає одним з найпоширеніших і ефективних засобів спілкування людей, дозволяє їм краще пізнати і зрозуміти один одного);

інтеграційна і дезінтеграційна (з одного боку, культура здатна об'єднувати людей, забезпечувати цілісність співтовариства; з іншої — вона має властивість розділяти людей, протиставляти їх одна одній, іншим спільнотам саме тому, що вони належать до різних культур).