Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Найважливішою умовою соціальної взаємодії і ефективного функціонування соціальної системи є передбачуваність в діях і поведінці людей, відсутність якої веде соціальну спільноту до дезорганізації і розпаду. Тому з метою координації поведінки своїх членів суспільство створює різні механізми соціального контролю. В якості механізму соціального контролю можуть, наприклад, виступати інститут сім'ї, який регулює поведінку людей в шлюбно-сімейній сфері суспільства, або політичні інститути, шо використовують політичні методи соціального контролю.

Владу мають ті, хто створює норми і/або стежить за їхнім виконанням, тобто застосовує санкції. Практично будь-яка людина бере на себе функції влади (наприклад, літня людина, що робить зауваження юнаку), але в щонайбільшій мірі владу використовують суди, поліція, парламент, уряд, армія, оскільки вони не тільки наділені повноваженнями видавати накази (соціальні норми), але і володіють ефективними засобами контролю за їхнім виконанням. "Соціальний контроль" і "влада" — тісно зв'язані між собою поняття.

В будь-якому суспільстві відбувається боротьба "верхів" і "низів" за владу. Низи прагнуть контролювати владу, щоб максимально зменшити кількість зловживань, Верхи прагнуть збудувати більше бар'єрів, щоб залишатися безконтрольними. В цьому значенні інтереси верхів і низів діаметрально протилежні. Верхи, як показує історія, відгороджуються від низів наступними способами:

престолонаслідуванням — системою, при якій влада передається тільки "своїм";

закритою системою університетів;

створенням вірної команди, що перетворює інститут виборів, покликаних відфільтрувати слабких керівників, в надійного гаранта їхнього збереження у влади.

Політичний контроль є прерогативою державних органів влади і суспільно-політичних інститутів громадянського суспільства. Але і саме суспільство, якщо воно володіє достатньою громадянською культурою, може використовувати для захисту своїх інтересів механізми політичного контролю. Політичні методи соціального контролю є найефективнішими, оскільки вони спираються на державну владу і можуть використовувати в своїх цілях легітимне насильство.

Достатньо ефективними є і економічні методи соціального контролю, суть яких полягає в економічному тиску (економічній вигоді або примушенні) на індивіда або соціальні групи. Широко використовуються також ідеологічні, релігійні, соціокультурні, моральні та інші методи соціального контролю.

Повсякденне життя протікає під пильним контролем оточуючих (батьків, вчителів, начальства та інших), причому контроль може бути формальним (за обов'язком служби) або неформальним, добровільним. Якщо контроль здійснюється окремою людиною, то він носить індивідуальний характер, а якщо цілим колективом — сім'єю, групою друзів, установою або соціальним інститутом, то набуває суспільного характеру і називається соціальним контролем. При цьому люди, що контролюють правильність засвоєних зразків поведінки, називаються агентами соціального контролю.

Соціальний контроль виступає способом саморегуляції соціальної системи, що забезпечує впорядковану взаємодію її компонентів (індивідів, груп, спільнот, відносин між ними, їхньої діяльності і т.п.) за допомогою нормативного регулювання.

Основне завдання соціального контролю — створення умов для стійкості тієї або іншої соціальної системи, збереження соціальної стабільності і в той же час для позитивних змін. Це вимагає від контролю великої гнучкості, здатності розпізнавати відхилення від соціальних норм діяльності: дисфункціональні, які шкодять суспільству, і такі, що є необхідними для його розвитку, які потрібно заохочувати. Основа контролю — це сукупність норм і цінностей, які нав'язуються індивіду або групі ззовні — з боку суспільства в особі його повноважних представників (державних службовців), які володіють примусовою силою, а також система санкцій, що вживаються з метою здійснення цих норм і цінностей.

Термін "соціальний контроль" ввів до наукового обігу французький соціолог і психолог Г. Тард для позначення засобу повернення злочинця до нормальної, тобто відповідної нормам суспільства, поведінці. Пізніше цей термін став використовуватися більш широко у зв'язку з процесами соціалізації особистості. Американські соціологи Е. Росс і Р. Парк інтерпретували соціальний контроль як цілеспрямований вплив суспільства на поведінку індивіда, що забезпечує нормальне співвідношення між соціальними очікуваннями, вимогами і внаслідок цього — "здоровий" соціальний порядок. Американський соціолог С. Аск виділив в здійсненні соціального контролю особливу роль групового тиску, який примушує індивіда пристосовуватися до існуючих колективних думок, цінностей і норм. Французький соціолог Р. Лапєр розглядав соціальний контроль як засіб, шо забезпечує процес засвоєння індивідом цінностей і норм культури, і механізму передачі їх від покоління до покоління.

Американський соціолог Т. Парсонс теоретично експлікував, вивів на передній план теоретичного дослідження соціальний контроль як механізм забезпечення в межах даної системи узгодженості всіх її функцій з поведінковими очікуваннями людей, засвоєння цінностей і норм суспільства його членами, створення системи авторитетної інтерпретації нормативних зобов'язань, шо здійснюється спеціально створеними в суспільстві інститутами права, культури, управління і т.п.

Соціальний контроль в процесі свого функціонування в певній соціальній системі (суспільство в цілому, етнічна або професійна група, територіальна, політична, релігійна спільнота і т.п.) представляє собою складно організовану, багатоступінчату, ієрархізовану систему, що складається з ряду взаємодіючих компонентів:

індивідуальна або групова дія, що співвідноситься або не співвідноситься з діючими в групі цінностями і нормами;

реакція соціального оточення на індивідуальну або групову дію відповідно до існуючої соціальної шкали оцінок в культурі, моралі, праві і т.п.;

діюча в суспільстві (спільноті) система ідеалів, цінностей, норм і зразків поведінки;

система формалізації і категоризація індивідуальних або групових дій і відповідних їм оцінок (схвалюючих, осудних, засуджуючих і т.п.) соціальним оточенням;

існуюча в системі суспільна або групова свідомість і думка;

система соціальних санкцій (застережливих, засуджуючих, репресивних і т.д.) по відношенню до індивідів, що припустили те або інше відхилення від діючих соціальних норм;

шкала оцінок, що формується у особистості в процесі соціалізації індивідуальна

Соціальний контроль = норми + санкції + влада.

Соціальний контроль виступає функцією влади, тому "владу" можна вважати більш широким поняттям по відношенню до "соціального контролю". Але це справедливо лише в тому випадку, якщо йдеться про організацію. Коли ж ми говоримо про суспільство, то все міняється місцями: поняття соціального контролю стає ширше, а влада перетворюється на засіб його здійснення, адже в соціальний контроль входять і засоби масової інформації, і уряд з парламентом, і пересічні громадяни, які контролюють, наприклад, роботу міського транспорту. В такому разі справедливим буде рівняння: