Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Влада необхідна тому, хто видає які-небудь норми (юридичні закони, правила поведінки і т.п.) і стежить за їхнім виконанням, застосовує ефективну систему санкцій, під якими розуміють не тільки покарання, але і винагороду. Влада виступає як збірне, узагальнююче поняття, що охоплює і скріплює між собою два найважливіші елементи соціального контролю — норми і санкції.

Соціальний контроль — це особливий механізм соціальної регуляції поведінки і підтримки громадського порядку. Він включає три головні елементи — норми, санкції і владу.

Щоб поведінка людей відповідала соціальним очікуванням, в суспільстві створюються (формуються) певні стандарти поведінки — соціальні норми.

Соціальні норми — розпорядження про те, як треба правильно поводитися в суспільстві, це соціально схвалювані або/і законодавчо закріплені правила, зразки, стандарти, що регулюють поведінку людей. Норми можна розділити на два основні види:

Правові норми — це норми, формально закріплені в різного роду законодавчих актах, наприклад, Конституції, Кримінальному кодексі, Правилах дорожнього руху і ін. Порушення правових норм передбачає юридичні, адміністративні і інші види покарання.

Норми моралі — це неформальні норми, що функціонують у вигляді громадської думки. Головним інструментом в системі норм моралі є суспільний осуд (засудження) або суспільне схвалення.

Соціальні норми (табу, звички, традиції, звичаї, тощо) виконують в суспільстві вельми важливі функції:

—регулюють загальний хід процесу соціалізації;

— інтегрують індивідів в групи, а групи — в соціум;

— контролюють поведінку, шо відхиляється від норми;

служать зразками, еталонами поведінки.

Отже, норми виявляють себе і як стандарти поведінки (обов'язки, правила), і як очікування поведінки (реакція інших людей). Щоб люди завжди поводилися відповідно до існуючих в суспільстві норм, необхідно:

по-перше, навчати людей відповідній поведінці, тобто прищеплювати певні стандарти соціальної поведінки вже в ранньому дитинстві. В період першої соціалізації в сім'ї і дошкільних установах дитина одержує перші уявлення про те, як необхідно поводитися в тих або інших ситуаціях. В ході подальшої соціалізації індивід засвоює різні соціальні ролі, вчиться розрізняти, в якому соціальному середовищі яка поведінка є схвальною. Він визначає своє ставлення до тих або інших соціальних очікувань і норм поведінки або, напроти, порушує їх.

по-друге, здійснювати контроль за дотриманням норм за допомогою громадської думки, ЗМІ, органів внутрішніх справ, судів і т.д. Суспільство не тільки створює механізми соціального контролю, але і наперед визначає базову типологію соціальних ролей і стежить за їхнім належним дотриманням. За якісне виконання своєї ролі індивід удостоюється винагороди, за порушення — покарання.

Сама соціальна структура, соціальні відносини і знеособлені соціальні статуси наказують конкретним індивідам, що їх займають, певні стандарти соціальної поведінки (наприклад, вчорашній курсант, який сьогодні став офіцером, повинен грати роль суворого командира).

Методи контролю вельми різноманітні, і їхнє застосування варіюється залежно від конкретних умов і поставлених цілей. Те, що в одних ситуаціях розцінюється як вияв боязкості і карається презирством, в інших (наприклад, за військового часу) — може прирівнюватися до зради і каратися публічним розстрілом.

Санкції— засоби заохочення і покарання, шо стимулюють людей дотримуватися соціальних норм. Соціальні санкції — це розгалужена система винагород за виконання норм, тобто за конформізм (згода з ними), і покарань за відхилення від них, тобто за девіантність.

Конформізм — це пристосовницьке, пасивне ухвалення існуючого порядку, пануючих думок, відсутність власної позиції, безпринципне і некритичне слідування будь-якому зразку, шо володіє щонайбільшою силою тиску (думці більшості, визнаному авторитету, традиціям і т.п.); податливість особистості реальному або уявному тиску групи.

Конформізм представляє собою зовнішню угоду із загальноприйнятим порядком, оскільки внутрішньо індивід може залишатися не згідним з ним. Конформізм є ціллю соціального контролю, але не ціллю соціалізації, яка передбачає внутрішню згоду "прийняття" загальноприйнятих норм.