Людина і світ: Підручник

Чи може рядовий громадянин впливати на політику? Чи залежить від кожного з нас вибір компетентних і чесних політиків? Чи будь-яка людина може стати політичним лідером? Які можливі шляхи політичного удосконалення особистості?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Про суб'єктів політики, соціальний статус, права і свободи особистості, принципи демократії.

ОБ'ЄКТИВНО МОЖЛИВІ ПОЛІТИЧНІ РОЛІ ОСОБИСТОСТІ

Права й обов'язки особистості, виражені в правових актах, характеризують правове становище особистості в суспільстві, тобто її правовий статус.

Яке ж правове становище особистості в політичних системах демократичних країн?

До політичних прав і свобод громадянина відносяться: право обирати і бути обраним в органи державної влади і місцевого самоврядування; об'єднуватися в громадські організації, у тому числі й у політичні партії; проводити мітинги. Вуличні ходи, демонстрації, пікетування .за умови попереднього повідомлення (чи з дозволу) влади; направляти особисті і колективні звертання (петиції) у державні органи і до посадових осіб. Таким чином, кожен громадянин має право брати участь в управлінні справами суспільства і держави як безпосередньо, так і через своїх представників.

Ціль законодавчих обмежень прав і свобод людини може бути тільки одна .забезпечення прав і свобод інших та задоволення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Дані положення закріплюються, конкретизуються в законодавчих актах багатьох держав, що забезпечує високий політико-правовий статус їхніх громадян.

Реялізуючи ті чи інші політичні права, громадянин тим самим виконує певні політичні ролі. Політичні ролі особистості різноманітні: виборець, депутат, член якої-небудь недержавної політичної організації, учасник мітингу тощо.

ЧОМУ ГРОМАДЯНИНУ НЕОБХІДНА ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА?

Для виконання різноманітних політичних ролей, грамотної й ефективної участі в політиці вимагаються: по-перше, різнобічні політичні знання; по-друге, орієнтація на цінності і правила життя демократичного суспільства; по-третє, оволодіння способами політичної діяльності. Названі умови у своїй сукупності характеризують демократичну політичну культуру. Розглянемо детальніше кожну з її складових.

Політичні питання - це знання людини про політику, політичну систему, про різні політичні ідеології., а також про ті інститути і процедури, за допомогою яких забезпечується участь громадян у політичному процесі. Політичні знання можуть включати як наукові, так і життєві уявлення. У життєвих уявленнях політичні явища нерідко спотворюються. Скажімо, свобода розуміється як уседозволеність, консенсус - як згода, а демократія - як безмежні можливості робити усе, що забажаєш. Наукові знання є результатом оволодіння основами політичної науки і покликані адекватно відбивати політичну реальність.

Людина, що володіє науковими знаннями, здатна самостійно орієнтуватися й оцінювати політичну інформацію, протистояти спробам маніпулювання її політичною свідомістю, що, на жаль, є нерідкісним явищем у політиці. Маніпулювання (навмисного перекручування інформації) - це управління політичною свідомістю з метою спонукання громадянина діяти (або не діяти) усупереч власним інтересам.

Політичні ціннісні орієнтації - це уявлення людини про ідеали і цінності розумного або бажаного суспільного устрою. Вони формуються під впливом знань про політика, особистісного емоційного ставлення до політичних явищ.

Багато українців, як відзначають політологи, не мають поки ще міцних і усвідомлених орієнтацій на затвердження в країні демократичних цінностей, зафіксованих у Конституції України (як ви думаєте, чому?). Найчастіше вони "малюють" такий ідеал суспільного устрою, який неможливо реалізувати в принципі. Наприклад, в економічній сфері визнаються, як правило, лише соціалістичні цінності (державна власність на землю, банки, промислові підприємства тощо), я в сфері політичній цінності ліберально-демократичні (політичній плюралізм, відчуженість природних пряв людини, вільні вибори тощо)- Слабість політичних позицій багатьох громадян є однією з причин, що утруднюють досягнення згоди в суспільстві і сприяють виникненню різних радикальних політичних рухів, а головне перетворенню суб'єкта політики в її пасивний об'єкт.

І навпаки, прихильність до демократичних ідеалів) цінностей спонукує людину до цілеспрямованих, найчастіше конструктивних дій.

Способи практичних політичних дій це зразки і правила політичної поведінки, які визначають, як можна і як варто чинити. Багато вчених називають їх моделями політичної поведінки, тому що виконання громадянином якої-небудь політичної ролі припускає дотримання не одного, а кількох правил, які в поєднанні відображають зміст відповідної ролі.

Візьмемо мітинги - одну з форм політичної участі (поведінки), у якій реалізується природне право громадянина виражати своє ставлення до дій політичної влади і робити на неї вплив, дотримуючись при цьому демократичних правил.

Мітинг може бути тільки мирним і не повинен закликати до насильницького повалення конституційного ладу, расової і національної ворожнечі. Він повинен проводитися при дотриманні суспільного порядку, не порушувати спокій проживаючих поблизу громадян. Важливими умовами ефективного проведення мітингу є правдива, вивірена інформація і по можливості стриманий, а не напружений тон мови ораторів, повага до людського достоїнства. Недотримання елементарних правил може перетворити мітинг із форми безпосередньої демократії у владу юрби, яка бешкетує - охлократію. Таким чином, право переконувати людей, організовувати політичні акції, утім, як і інші політичні права і ролі, припускають розвинуте почуття цивільної відповідальності, невіддільне від уміння і готовності людини контролювати власні дії, відповідати за свої вчинки перед самою собою і суспільством.

Знання і уявлення про політика, ціннісні орієнтації відносяться до сфери політичної свідомості, а способи практичних політичних дій до моделей політичної поведінки. Політична свідомість визначає політичну поведінку, що, у свою чергу, активно впливає на політичну свідомість.