Соціологія культури: Навчальний посібник

Наш час характерний не стільки подальшим розвитком фантастичних конструкцій, присвячених темі "смерть", скільки спробами описати переживання людей, що знаходилися в прикордонних зі смертю ситуаціях. Цей досвід може стати основою науки, що починає розвиватися, танатології — науки про смерть. Р. Моуді, що вивчив 150 випадків, у яких люди отримували передсмертний "досвід", виділяє три категорії своїх пацієнтів: а) люди, яких лікарі вважали чи оголосили клінічно мертвими і котрих було реанімовано; б) люди, що у результаті аварій або небезпечного поранення чи хвороби були близькі до стану фізичної смерті; в) люди, що знаходилися при смерті й розповідали про свої відчуття іншим, що знаходилися поруч. Усі три категорії вивчені з погляду досвіду, що виник у випадках зустрічі зі смертю. Дослідження (соціологічні опитування й аналіз даних), проведені Р. Моуді, викликали цілий ланцюг описів "життя після смерті".

Коротко опишемо узагальнений досвід помирання. Під час помирання відбувалися такі етапи і події: невимовність стану словами (немає таких слів, оскільки немає загального досвіду помирання); люди здатні чути, що відбувається; з'являється відчуття спокою і світу; іноді чутний неприємний шум, що дзижчить; відчувається рух тунелем; відчуття себе поза тілом; відбувається зустріч з іншими, що допомагають помираючому перейти в новий стан; іноді з'являється відчуття істоти, що світиться, низкою миготять картини минулого. Ці переживання, як виявилося, впливають на наступне життя: виникає нове ставлення до смерті (люди більше не бояться смерті), умиротворення ("життя стало глибшим і змістовнішим"), у їхніх поглядах змінилося співвідношення цінності тіла і розуму: головним стає розум, майже усі підкреслюють важливість прагнення в житті до відродження любові до інших людей, любові виняткової і глибокої. Ніхто не говорив про те, що виходив зі стану клінічної смерті з почуттям "очищення", "моральної досконалості", з почуттям переваги над іншими. Характерно, що досвід смерті підштовхнув багатьох до поліпшення своєї освіти, їм було "повідомлено", що нагромадження знань продовжується навіть після їхнього життя.

У 1992 р. відомий психоаналітик Д. Геллап-молодший провів анкетне опитування населення США, використовуючи з цією метою знамениту міжнародну організацію Геллапа, і прийшов до висновку, що близько 8 млн. американців були в стані клінічної смерті. Нижче наводяться дані опитування проте, що при цьому вони почували.

Однак не вирішене поки основне питання: чи може свідомість існувати поза мозком (нейрологічна основа клінічної смерті не вивчена досконально). Тому існує цілий ряд заперечень даному переліку. Так, багато лікарів стверджує, що такі бачення можуть бути ознакою психічного розладу (параної, шизофренії, слабоумства, стану марення мозку, епілепсії). Наприклад, стан марення, викликаний недостатнім харчуванням мозку киснем, призводить до галюцинацій. Клінічна смерть теж настає тоді, коли мозку не вистачає кисню.

На користь "посмертних переживань" свідчать факти того, що бачення клінічної смерті не викликаються порушенням розуму, оскільки після пережитого багато людей стали мати більш високі здібності, ніж раніше. Зрозуміло, опис людьми своїх переживань зумовлений впливом культурного середовища, насамперед релігії, однак бачення клінічної смерті, як установлено, не є підтримкою релігії. Більш того, часто вони змушують людей відвернутися від масових релігій, тому що їхнє уявлення про небо не збігається з побаченим.

Усі ці дослідження ще знаходяться на самому початку шляху, адже танатологія як наука тільки формується. До однієї з її загадок належать і дані експериментів, проведених нині в клініках США і Західної Європи щодо зважування людини в момент смергі і відразу після неї. Виявилося, шо тіло людини втрачае у вазі в середньому близько 2-6 грамів. Поки незрозуміло за рахунок чого це відбувається. Пояснення, що це - залишаюча тіло людини його душа, мало кого нині може переконати.