Головний висновок, який випливає з попереднього викладу, — "міф є фундаментальною формою будови реальності". Ця формула, що практично збігається з тим, що викладене вище, запозичена не з книги Лосева, а із сучасного німецького елементарного підручника соціології. Міф формує життя як єдність. Це значить, що він забезпечує, з одного боку, єдність суб'єкта й об'єкта, з другого боку — єдність уявлення і дії. Така інтерпретація міфу поглиблює і розвиває сформульовані в розділі 1 уявлення про репрезентативну культуру, що так само, як і міф, не може існувати "об'єктивно", а існує лише як суб'єктно-об'єктна єдність, тобто остільки, оскільки вона "активно підтримується або пасивно визнається* членами суспільства.
Наведена формула дозволяє визначити й інші функції міфу. Перша з них -енергетична. Міф зв'язує і каналізує соціальну енергію, тобто концентрує . направляє її на конституюючі об'єкти. Німецький соціолог Ф.Афшар порівнює цю функцію міфу з функцією лазера, відповідальної за концентрацію енергії.
Що це означає на практиці? Розглянемо приклад з повсякденного життя. Припустимо, ви запланували поїздку до Харкова, але для того, щоб поїхати, потрібно вибрати спосіб пересування: залізницею, автомобілем чи літаком. Кожному з цих способів пересування відповідає сукупність уявлень, що творить свій особливий міф, який можна назвати міфом залізниці, міфом автомобільного сполучення тощо. Цей міф каналізує енергію подорожуючого, спрямовуючи її у визначене русло, звільняючи його від необхідності щораз заново винаходити для себе способи подорожі залізницею, автомобілем тощо. Міф з'єднує намір з об'єктом, суб'єкта з об'єктом.
Міф зникає, коли зникає об'єкт. З появою автомобіля зник міф про кінне сполучення, а разом з ним і його енергетичний потенціал.
Друга функція міфу — творення колективів. Колективи виникають тому, що міфи забезпечують специфічну в кожному конкретному випадку координацію сприйняття і поведінки численних розрізнених індивідів. Як приклад, тут можна назвати найрізноманітніші колективи: від робочої бригади на заводі чи футбольної команди до цілого народу, що бореться за незалежність. Кожний з цих колективів формується як колектив завдяки визначеному міфу: міфу про конвеєрне виробництво і його ефективність, футбольному міфу, міфу про свободу і незалежність народу. Ці міфи також історичні: не так давно не існувало "конвеєрного" міфу, всього більше ста років налічує футбольний міф, ще в середині минулого сторіччя не було міфу про свободу і незалежність як права утворювати власну етнічну державу.
Обговорюючи міфологічний аспект, ми не випадково вживаємо термін "колектив", а не "соціальна група". Міфами утворюються саме колективи, міфи наділяють їх змістом і енергією (наприклад: Марксів міф про пролетаріат). Соціальна група — формальна категорія, і всі класифікації груп — формальні; використовуючи їх, набагато важче вловити історичні зрушення.
Третя функція міфу — формування ідентичності. Забезпечуючи специфічну для колективу координацію сприйняття і поведінки, міф формує колективну ідентичність. Вона реалізується через цінності і норми, що є, з одного боку, знаряддям єднання колективного суб'єкта з об'єктом, а з іншого боку — знаряддям по'єднання уявлення з вчинком.
Ще одна функція міфу — відтворення колективної ідентичності. Збереження міфу є умовою збереження колективної ідентичності, і його зникнення веде до розпаду відповідних колективів. Наприклад, наслідком зникнення з часом міфу про незалежну державність стане зникнення відповідної колективної ідентичності точно так само, як зникали в історії багато колективних ідентичностей слідом за зникненням відповідних міфів.
Наступна функція міфу - формування і структурування простору. Кожен міф формує свій власний простір, у якому можна виділити центр, периферію і різні ступені віддаленості від центру. Як правило, периферія - це простір боротьби з іншими міфами. Просторове структурування особливо яскраво виявляється в геополітичних судженнях. Можна сказати, що геополітика — це міф вищого рівня, що визначає необхідність просторового вираження інших міфів, у першу чергу, національних. Останні забезпечують реалізацію геополітичних ідей, гарантуючи ідентичність колективного суб'єкта і його нерозривний зв'язок з об'єктом, тобто територією. У той же час ці міфи енергізують колективність, забезпечуючи єдність мислення і дії.
Тут наочний приклад — розпад Радянського Союзу, у якому зіграли свою роль кілька факторів і кілька взаємодіючих міфів. Уявімо основні з них: соціалістичний міф, суть якого—світова революція, що поступово поширюється на всю земну кулю; російський імперський міф, що також припускає можливість експансії, але в радянський час ніби зафіксував кордони Росії на кордонах Радянського Союзу; кілька локальних міфів про національну державність; ліберально-демократичний міф про загальнолюдські цінності, що виступає як антагоніст соціалістичного міфу.
Розпад Радянського Союзу перетворив міфологічні простори, більш-менш стабільні протягом деякого часу, на арену боротьби конфліктуючих міфів. І хоча вважається, що соціалізм тепер теоретично дискредитований, як міф він живе, оскільки не тільки продовжує енергізувати своїх прихильників, але і забезпечує просторове структурування, розділяючи світ по ту і по цю сторони колишніх радянських кордонів. Те ж можна сказати і про російський імперський міф.
