Соціологія : Навч. посіб.

Сім'я перебуває у центрі уваги багатьох дослідників. Найпоширеніші підходи — функціоналістський і конфліктологічний.

Функціоналістський підхід до проблеми сім'ї.

Функціоналісти (Джордж Мердок, Толкотт Парсонс) зосереджують увагу на тих функціях, які є типовими для усіх сімей.

Функція сексуального регулювання. Сім'я — головний соціальний інститут, через який суспільство впорядковує і регулює природні сексуальні потреби людей. Обмеження, які суспільство накладає на сексуальні стосунки своїх членів, найчастіше спрямовують сексуальну активність у рамки подружніх зв'язків — моногамних чи полігамних.

Репродуктивна функція. Одним із головних завдань кожного суспільства є відтворення нових поколінь його членів. Сім'я — головний інститут, відповідальний за відтворення нових членів суспільства. Інші шляхи неефективні і, зазвичай, соціально не схвалюються. Тому народження дитини поза інститутом сім'ї звичайно викликає співчуття чи осуд.

Функція соціалізації. Попри те, що у процесі соціалізації особистості бере участь чимало інститутів, центральне місце у ньому, безумовно, займає сім'я. Адже саме в сім'ї відбувається первинна соціалізація індивіда, закладаються основи його формування як особистості. Завдяки сім'ї суспільство зберігає свою культурну сутність. Головним способом сімейної соціалізації є копіювання дітьми моделей поведінки дорослих членів сім'ї. У випадку, якщо дитина орієнтується на невдалі взірці поведінки батьків, які суперечать тому, що дитина бачить в інших сім'ях, виникають труднощі в процесі соціалізації. Дитина починає шукати взірці для своєї поведінки в інших осіб та інших суспільних групах.

Функція емоційного задоволення. Сім'я для людини не тільки на початковому етапі життя, але й увесь наступний період, є тією групою, у якій вона реалізовує потреби любові, душевного тепла і турботи. Інтимний характер сімейного життя створює оптимальні умови для отримання емоційної підтримки.

Статусна функція. Кожна людина, вихована у сім'ї, успадковує певні початкові статуси, близькі до статусів членів її сім'ї. Йдеться про такі важливі для особистості статуси, як: національність, приналежність до міської чи сільської культури, певної соціальної страти та ін. Приналежність родини до певного соціального прошарку переважно визначає весь наступний життєвий шлях людини. Звичайно, класовий статус може змінюватися завдяки особистим зусиллям особи, але вихідні позиції забезпечує саме родина.

Захисна функція. У всіх суспільствах інститут сім'ї здійснює фізичний, економічний і психологічний захист своїх членів. Ми знаємо, що, посягаючи на інтереси і безпеку особи, ми вступаємо у конфронтацію і з її сім'єю.

Економічна функція. Норми сімейного життя включають обов'язкову допомогу і підтримку родиною кожного її члена, у якого виникають економічні труднощі.

Загалом, функціоналісти зосереджують увагу на потребах суспільства, які задовольняє сім'я та потребах самої сімейної організації, а також на тих структурних побудовах, завдяки яким відбувається задоволення цих потреб.

Конфліктологічний підхід до проблеми сім'ї. Прихильники теорії конфлікту переважно зосереджують свою увагу на дослідженні дисфункцій сім'ї. Вони підходять до вивчення сім'ї як до структури, у якій одні її члени виграють за рахунок інших. На відміну від функціоналістів, коифліктологи розглядають сім'ю не як осередок партнерства, тепла і турботи, а швидше як поле бою.

Марксистський підхід. Фрідріх Енгельс вбачав у сім'ї класове суспільство в мініатюрі, у якому привілейована верства (чоловіки) пригнічує упосліджену (жінки). Народження і виховання дітей не дозволяє жінкам брати участь у громадському житті, тим часом чоловіки приймають важливі для суспільства рішення, закріплюючи, тим самим, своє домінуюче становище у суспільстві. Чоловік стає власником худоби, рабів, усіх багатств. Діти починають успадковувати майно по чоловічій лінії. Потомство членів роду чоловіка залишається всередині роду. Повалення материнського права, коли потомство рахувалося по жіночій лінії, а відтак — і успадкування майна відбувалося по жіночій лінії, стало всесвітньо-історичною поразкою жіночої статі. Чоловік почав панувати у сім'ї, а дружину було перетворено у його рабиню, знаряддя для народження дітей. Енгельс наголошував, що патріархальна сім'я зумовлена не природними причинами, а економічними: перемогою приватної власності.

Сексуальна експлуатація жінок. Соціолог Рендалл Коллінз вважає, що головною мотивацією домінування чоловіків є сексуальна експлуатація жінок. Він пояснює домінуюче становище чоловіків їх більшою фізичною силою і агресивністю. Чоловіки збудували суспільство таким чином, щоб перетворити жінок на свою сексуальну власність.

Зміцнення соціальної нерівності. Конфліктологи наголошують на тому, що сім'я, визначаючи початкові статуси людей, зміцнює існуючу суспільну нерівність, загальмовує суспільні зміни. Адже діти з родин, які належать до вищих страт суспільства, зазвичай отримують кращу освіту і виховання, а відтак — кращу роботу, мають вищі доходи і живуть краще.

Упослідження альтернативних стилів життя. Домінування нуклеарної сім'ї сприяє упослідженню альтернативних сімейних структур і стилів життя. Прихильники теорії конфлікту дотримуються тієї точки зору, що прийняття традиційної моделі сім'ї — як обов'язкової для всіх — суперечить інтересам суспільства (тому, що не дає свободи творчості та стримує соціальні зміни), а також інтересам індивідів, деякі з яких почували б себе щасливішими і безпечнішими, обравши інші моделі сім'ї (наприклад, жінка, яка хоче обрати кар'єру замість раннього заміжжя і народження дітей, або чоловік, якому більше подобається вести хатнє господарство, ніж ходити на роботу, або прихильники гомосексуальних стосунків).

Розлучення. Багато уваги конфліктологи також приділяють проблемі розлучення. Серед головних факторів розлучень виділяють такі:

крах міфу. Очікування романтичного кохання після укладення шлюбу зазнають краху;

урбанізація та індустріалізація сприяють ізоляції сімей і послабленню міжособистісних зв'язків. Слабшають економічні і соціальні обмеження;

у постіндустріальних суспільствах послаблюється значення економічних чинників і зростає значення емоційних контактів. Відсутність цього вважається вагомою причиною для розірвання шлюбних зв'язків;

емоційні та трудові перевантаження;

індивідуалізм і сексуальна рівність.