Соціологія : Навч. посіб.

Одним із найважливіших напрямів досліджень, які привертають до себе постійну увагу політологів і соціологів, є електоральна (від лат. — виборець) поведінка різних груп населення.

Соціологія електоральної поведінки — це галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб'єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті суспільства, умов та особливостей об'єднання в політичні групи, політичної презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

Дослідження електоральної поведінки можливі тільки у таких суспільствах, у яких державна влада організована таким чином, що виборці реально впливають на прийняття політичних рішень. Зрозуміло, що йдеться тільки про демократичні суспільства, оскільки у самодержавних, авторитарних чи тоталітарних країнах виборці позбавлені такої можливості.

Соціологи виділяють декілька моделей електоральної поведінки.

Модель "залежного виборця". Наголошує на тому, що одним із найголовніших факторів, який детермінує електоральну поведінку, є приналежність виборців до певних великих соціальних груп — політичних партій, класів, релігійних конфесій, етнічних спільнот тощо. При цьому аналіз програм, позицій кандидатів з приводу тих чи інших конкретних проблем відіграє суттєво меншу роль, а сама процедура вибору не сприймається строго раціонально. Політичні уявлення і досвід "залежного" виборця часто є обмежені і неповні. Групова ідентифікація у цьому випадку виконує подвійну роль — полегшує рішення про вибір і є сигналом, яку саме політику варто підтримувати. Модель "раціонального виборця". Цей підхід ґрунтується на ідеї проведення аналогій між поведінкою виборця і споживача на ринку. Перший вибирає серед різних партій, а другий — серед продуктів, які конкурують на ринку. Порівняно з попередньою моделлю, тут уже виборців не розглядають як стабільних і жорстко пов'язаних у своєму виборі з певною груповою ідентифікацією. Серед чинників, які визначально впливають на електоральне рішення, переважають насамперед такі як соціально-економічна ситуація, поточні політичні події, позиції кандидатів щодо конкретних питань. Важлива роль у цій моделі належить фігурі партійного кандидата чи лідера. Причому тут, знову ж таки, проводиться аналогія із підприємством: виборець, приймаючи рішення підтримати своїми грішми якесь підприємство, або своїм голосом певного кандидата, здебільшого ґрунтується на оцінці результатів його попередньої діяльності, а не на аналізі його обіцянок щодо майбутнього.

Когнітивна модель виборця (від лат. — знання, пізнання). Суть цього підходу полягає у тому, що, беручи за основу попередню концепцію (модель "раціонального виборця"), її доповнюють ще сукупністю таких чинників: соціальний контекст, у якому проходять вибори; особливості політичної культури; індивідуальні системи цінностей виборців. У межах цієї моделі, наприклад, важливими факторами, які суттєво визначають електоральну поведінку, вважають вік і стать виборців, електоральні переваги батьків у юнацькі роки виборця, освіта, вплив сім'ї, друзів, членство у різних громадських організаціях, трактування виборцем минулого і майбутнього, попередній досвід голосування тощо.

Контрольні питання та завдання

1. У чому полягає специфіка соціологічного підходу до вивчення політичних феноменів?

2. Чому владу вважають ключовим поняттям соціології політики?

3. В чому, на Вашу думку, головні труднощі переходу від тоталітарної до демократичної держави?

4. Доведіть на прикладах як відбувається процес інсти-туалізації політичної влади.

5. Наведіть приклади різних видів легітимної політичної влади.

6. Назвіть основні теорії походження держави як соціального інституту. Чим зумовлена їх різноманітність?

7. Чим. відрізняються демократична й авторитарна держава?

8. Які, на Вашу думку, принципи притаманні правовій державі найважче буде запровадити в Україні і чому?

9. Які перспективи розвитку партійної системи в Україні Ви бачите? Обґрунтуйте відповідь.

10. Які, на Вашу думку, моделі електоральної поведінки переважають в Україні? Обґрунтуйте відповідь.