Соціологія : Навч. посіб.

У науковій літературі типово виділяти дві основні школи, які, виникнувши раніше ніж інші, стали безпосередніми предтечами усіх сучасних теорій управління. Це "школа наукового менеджменту", засновником якої був американський інженер-підприємець Фредерік Тейлор (1856—1915) і "школа людських відносин", виникнення якої пов'язане з іменем американського соціолога Елшона Мейо (1880—1949). Полеміка між цими двома домінуючими концепціями, так само як і спроби об'єднати висловлені ними принципи, сприяли виникненню і розвитку усіх наступних теорій управління працею.

Теорія наукового менеджменту. Фредерік Тейлор був підприємцем-практиком, який шукав найбільш ефективних шляхів підвищення продуктивності праці. Тому його роботи, які отримали високе визнання в усьому світі, є швидше не теорією, а поглядами практика на організацію трудового процесу в першу чергу набором рецептів, а не науковим аналізом того, як саме здійснюється виробничий процес.

Він був переконаний, що управління підприємством може бути ефективним лише тоді, коли воно ґрунтуватиметься на наукових принципах. Наукові методи праці, згідно з системою Тейлора, могли бути вироблені на основі спостережень за діями найбільш кваліфікованих робітників. Тейлор вважав, що потрібно досконало вивчити весь виробничий процес і розділити його на окремі вузькоспеціалізовані операції. Згодом — необхідно провести хронометраж усіх основних операцій. Хронометраж дозволяє не лише точніше визначити можливості виконавця, але й підвищити їх, передусім за рахунок раціоналізації самої роботи і, зокрема, запровадження доцільних режимів чергування праці і відпочинку. Далі — робітників навчають усім трудовим прийомам і задають певну норму, яку вони зобов'язані виконувати. Тих, хто не може чи не хоче виконувати норму — звільняють. Одночасно вводиться система оплати, яка заохочує виконання та перевиконання визначених норм. Усі вирішальні функції щодо організації трудового процесу передаються в руки адміністрації, причому Ф. Тейлор, розділивши роботу виконавців на складові частини, доручив контролювати кожну операцію окремому менеджеру, кожен із яких повністю відповідав за свій напрям роботи. Нагляд за працею стає більш функціональним. А робітники, таким чином, перетворюються тільки в об'єкт управління, що мають право виявляти ініціативу лише в бік підвищення продуктивності праці, якщо хочуть отримати прибавку до зарплатні.

Запровадження системи Тейлора на американських підприємствах на початку XX ст. стало причиною швидкого зростання продуктивності та інтенсивності праці, але профспілки зустріли систему Тейлора не дуже привітно, вважаючи її "потогінною", такою, що призводить до значного посилення експлуатації робітників.

Найвідомішим прикладом втілення ідей Тейлора в життя стало запровадження їх на автомобільних заводах Генрі Форда, який по-суті поєднав ідеї авторитарного наукового управління працею з технологією масового конвеєрного виробництва. Форд вважав, що будь-яку людину можна навчити досконало виконувати кілька нескладних стандартних операцій. Монотонність і примітивність роботи, переконував він, цілком можна компенсувати доброю зарплатнею. Генрі Форд також не заохочував особистого спілкування між робітниками, заявляючи, що "фабрика — не салон"; не вбачав особливої потреби в школах для робітників і взагалі у спеціальній освіті, вважаючи, що всі необхідні знання робітники отримують безпосередньо на робочих місцях.

Наприкінці 20-х рр. XX ст. критика тейлоризму посилюється. Основне звинувачення на адресу теорії наукового менеджменту — її механічний характер, те, що ця теорія не бере до уваги особистості людини. Ця критика приводить до появи "теорії людських відносин".