1.4. Значення і функції філософії
Філософія виконує низку важливих функцій і тому відіграє важливу роль в житті суспільства.
Філософія виконує низку важливих функцій і тому відіграє важливу роль в житті суспільства. Це зумовлюється насамперед її особливим предметом, до якого належать основне питання філософії та най загальний і закони розвитку природи, суспільства й мислення.
Як відомо, зміст філософії визначається її місцем у системі знань. Вона, з одного боку, черпає матеріал для своїх гранично широких узагальнень із природничих та суспільних наук, з людської практики. Це не просто сума знань, оскільки філо¬софські узагальнення завжди пов'язані з основним питанням філософії й з проблемою сутності розвитку. З другого боку, фі-лософія є загальнотеоретичною й загальнометодологічною осно¬вою наук, озброює їх знаннями принципів, законів, категорій науково-творчого мислення, дає їм найголовніші пізнавальні орієнтири. Тому для того, щоби будь-який учений відповідав високим вимогам сьогодення, йому необхідно мати глибокі філософські знання.
Однією з найважливіших функцій філософії є формування нею най загальніших ідей, уявлень про природу, про форми людської діяльності. У філософії вони одержали назву універ-салій. Важливе місце серед них посідають категорії, які відоб¬ражають найзагальніпіі зв'язки, відношення між речами, яви-
19
щами. Ні в науці, ні в повсякденному житті обійтись без них неможливо. Тому всі разом вони становлять основу людського інтелекту.
Категорії виникають на певному етапі історичного розвитку й втілюються в мовних структурах. Аналізуючи їх і дії людей, філософи виявляють загальні основи мислення й практики.
У най загальніших основах культури важливе місце посіда¬ють узагальнені образи буття в їх взаємозв'язку й взаємодії. У свою чергу, як вже було сказано, ці образи трансформуються у філософські вчення: онтологію, праксеологію, гносеологію, ак¬сіологію та ін. Тому філософія в науковому пізнанні та сус¬пільному житті виконує низку важливих функцій:
• світоглядну: формує загальну систему розуміння природи, людини, суспільства в їх сутнісних характеристиках, тоб¬то вирішує загальнотеоретичні проблеми їх наукового ро¬зуміння. Вона формується в процесі осмислення, обґрунтування світоглядних ідеалів. Філософія як світогляд — це не лише зміст, а й спосіб осягнення дійсності, а також принципи самого життя, які визначають характер діяль¬ності людей. Найважливішим компонентом світогляду є ідеали як визначальні життєві цілі. Характер уявлень про світ сприяє постановці певної мети, життєвих завдань, із узагальнення яких виробляється життєвий план, форму¬ються відповідні ідеали.
У формуванні цієї функції філософія спирається на сукупність наук, на всю людську практику осягнення дійсності, ви¬значає своє ставлення до релігії, яка теж претендує на виконан¬ня світоглядної функції;
• онтологічну: вирішує проблему, яким є світ сам по собі, безвідносно до людини, людських форм пізнання, в яких він (світ) дається людині, якою є його природа, сутність, структура. До онтологічних включали й проблему люд¬ського буття, його залежності від зовнішніх факторів, під якими мали на увазі як природні, так і надприродні чин¬ники. Ця функція тісно пов'язана з попередньою;
• праксеологічну: досліджує активне, дійове, практичне ставлення людини до світу, можливості, способи й межі її діяльності, зокрема проблему свободи й необхідності та різноманітні спроби її розв'язання (фаталізм, волюнта¬ризм тощо);
20
• гносеологічну (логіко-гносеологічну): досліджує процес за¬кономірності пізнання світу людиною, визначає його сутність, можливості, умови закономірності, розробляє систему принципів і категорій, які організують раціональ¬не пізнання, є його понятійним фундаментом;
• методологічну: відіграє роль загального методу, цілісної сукупності орієнтирів як практично-перетворюючої, так і пізнавальної діяльності. Осмислюючи й обґрунтовуючи стратегію реалізації людських ідеалів, формуючи принци¬пи їх досягнення, філософія тим самим виконує методоло¬гічну роль. Процес пізнання й практичної діяльності може дати потрібний ефект, лише будучи відповідно упорядкованим і організованим. Якщо на перших порах сек¬рети такої упорядкованості залишалися поза увагою лю¬дей, то в подальшому вони виділяються в спеціальний предмет раціонального пізнання й фіксуються як система соціально апробованих правил, нормативів пізнання й діяльності. Пізніше методологія стає предметом спеціальної теоретичної рефлексії, формою якої передусім є філо¬софське осмислення принципів організації й регуляції пізнавальної діяльності, виділення в ній умов, структури й змісту знання, а також шляхів, що ведуть до істини.
Кожна наука сама розробляє свої методи, проте вони спира¬ються на ту чи іншу філософську систему.
Методологічна функція філософії не зводиться лише до методології пізнання, а й охоплює весь рівень методології людської діяльності.
• ідеологічна: показує, що філософські вчення й напрями виражають не тільки "чисте прагнення до істини", а й інте¬реси та позиції певних суспільних сил, спільнот (націй, класів тощо). Тому будь-яка філософська школа з позицій певного класу формує світогляд і впливає на суспільну ді-яльність з тих же соціальних (класових) позицій;
• виховна: показує, що опанування філософськими знаннями, філософським мисленням сприяє формуванню в людини потреб і прагнень до розумного осягнення світу й самої себе, свідомого визначення свого місця в світі, своїх най¬вищих цінностей, ідеалів, життєвих орієнтирів і цілей, сенсу життя;
• аксіологічна: вказує на місце цінностей в житті, на структуру ціннісного світу, тобто на зв'язок різних цінностей
21
між собою, із соціальними й культурними факторами та структурою особистості. Вона досліджує моральне й естетичне ставлення людини до дійсності;
• інтегруюча (інтегративна): показує, що філософія робить узагальнення з висновків часткових (спеціальних, "конк¬ретних") наук, пов'язуючи їх з постановкою й розв'язан¬ням корінних світоглядних проблем; тим самим філософія сприяє створенню цілісної системи наукового знання, еле¬менти якої (окремі науки, галузі, розділи) між собою не пов'язані. При цьому філософія не підміняє конкретних наук, не претендує на розв'язання "своїми методами" їх проблем.
Підсумовуючи, необхідно наголосити, що у філософії відобра¬жається не лише вчорашнє й сьогоднішнє. Вона конструює й майбутнє, формуючи принципово нові ідеї, світоглядні ідеали. В галузі конкретно-історичного життя вона здійснює інтеграцію різних форм людського досвіду.
Нині, коли інтереси людства потребують планетарного підхо¬ду до розв'язання світових проблем, філософія має інтегрувати основні досягнення й цінності людської культури. Це може здій¬снюватися лише на основі універсального мислення, на яке спроможна тільки філософія. Ось чому без філософії не обійтись людині, яка мислить, творить, відповідає за майбутнє нашої планети.
