§1. Етнополітичні погляди "батьків - засновників" США
Однією з особливостей будь-яких ідей є їх здатність "мандрувати без віз і паспортів", тобто поширюватись, не дивлячись на відстань, кордони й інші перешкоди. Мають таку здатність і політичні та етнополітичні ідеї. Вже у XVII ст. вони зявились на північноамериканському континенті, полонивши чимало мешканців англійських колоній. При цьому, сюди прийшло все розмаїття ідей Платона і Арістотеля, Н.Макіавеллі і Ж.Бодена, Т.Гоббса, Ш.Монтеск'є і Ж.-Ж.Руссо та ін. Тут ці ідеї не просто поширювались, а й одразу втілювались у життя. Не важко зрозуміти під впливом яких з них велась війна проти місцевих індійських племен, йшло загарбання їх земель, а негри перетворювались на рабів тощо. Як не важко й збагнути, які саме ідеї взяли на озброєння колоністи Північної Америки у боротьбі проти Британської
метрополії.
З точки зору етнополітологи найбільший інтерес становлять ті ідеї, які надихали колоністів на боротьбу за незалежність, сприяли формуванню американської нації і розбудові незалежної американської держави. Це викликає тим більший інтерес, що проблеми, які вирішувались у ході Великої Американської революції і війни за незалежність та й в наступні роки багато в чому схожі на проблеми, що стояли і стоять сьогодні перед Україною...
Американська революція і національно-визвольна боротьба, як правило, пов'язуються з іменами цілої плеяди американських просвітників та "батьків-засновників" США, зокрема, таких, як С.Адамс, Дж.Вашінгтон, А.Гамільтон, Т.Джефферсон, Т.Пейн, Б.Франклін тощо. Звичайно, було чимало й інших вчених і політичних діячів, які внесли свій вклад у перемогу американського народу, але їх прізвища дещо призабулись.
До останніх, зокрема, належить Джеймс Опис, публіцист і один з політичних діячів тодішньої англійської колонії Массачусетс. Звернувшись до теоретичної спадщини західноєвропейських просвітників і не знайшовши там розробок із проблем колоніальних народів, він почав займатись їх дослідженням. У памфлеті "Виклад і обгрунтування прав Британських колоній" (1764р.) Дж. Отіс одним із перших запропонував теорію прав колоніальних народів. В ній він заперечував зверхність одного народу над іншим, колоніальний гніт і визиск, відстоював ідею рівності прав колоністів та мешканців метрополії.28
Щоправда, вирішення колоніальної проблеми він вбачав в інтеграції колоній і метрополії в єдину світову конституційну монархію. Головними аргументами на користь цього шляху Дж. Отіс вважав етнічний чинник, зокрема, "кровну спорідненість" мешканців англійських колоній та Британської метрополії, спільність їх мови, культури, способу життя, звичаїв, традицій та ін. Такий підхід, на погляд автора, свідчив про недостатній рівень розвитку національної свідомості англійських колоністів. Не обійшлось тут і без впливу поширених тоді і в колоніях, і в метрополії думок про те, що у разі відокремлення колоній останні загинуть, оскільки будуть розірвані торговельні, економічні, промислові, військові та інші зв'язки. Однак, таке становище змшилось досить швидко й ідеї Дж. Отіса набули нового звучання. Тим не менш, саме його слід вважати одним із засновників теорії прав колоніальних народів.
Вже через два роки, тобто 1766 p., один із визнаних представників американських просвітників, а пізніше і авторів Декларації про незалежність Бенджамін Франклін (1706-1790 pp.), спираючись на теорію Дж. Отіса, висунув досить оригінальну концепцію т. зв. "гомру-
ля", яка полягала у наданні англійським колоніям у Північній Америці державного суверенітету в рамках Британської імперії.29 Це, по суті справи, була концепція обмеженого національного суверенітету. Тоді ж він почав називати англійських колоністів "американцями", а самі колонії - 'державами".
Подальший розвиток ця концепція отримала в розробках одного з "батьків-засновників" США Семюеля Адамса (1722-1803 pp.), зокрема, в його магістерській дисертації ''Про законність опору вищій владі, якщо республіка не може бути збережена іншими засобами" та у памфлеті
'Право колоністів". Зі сторінок однієї з бостонських газет 1773 року пролунав його палкий заклик до негайного "створення незалежної держави, американської республіки". С.Адамс не лише закликав, а й чимало робив для формування патріотичних ідей, об'єднання зусиль всіх тринадцяти колоній, а також влаштовував різні політичні акції проти Британської імперії. Все це дало підстави сучасному американському історику Д. Чідсі заявити: "Фактично С. Адамсу зобов'язана своїм народженням незалежність Америки. До нього це було лише лайливе слово. Адамс примусив поважати його .
Не менший внесок у підготовку Американської революції і відповідно у розвиток етнополітичних ідей зробив один із найбільш радикальних прихильників демократичного крила англо-американських мислителів Томас Пейн (1737-1809 pp.). Прибувши з Британії до Північної Америки навесні 1774 року, він одразу ж розпочав журналістську діяльність на користь пропаганди національно-визвольної боротьби. Вже на початку 1775 р. на сторінках пенсільванської газети він вмістив статтю під назвою "Серйозна думка", де в досить різкій формі поставив питання про негайне відокремлення англійських колоній від Британії і створення незалежної держави. В січні 1776 р. він опублікував свій широко відомий памфлет "Здоровий глузд", в якому в стислому вигляді виклав програму природних прав людини і націй. Памфлет перевидавався багато разів масовим для того часу тиражем (50-60 тис. примірників кожне видання). Він став своєрідним маніфестом війни за незалежність і швидко перетворився на настільну книжку кожного американського патріота.
У своєму памфлеті Т.Пейн першим заперечив ідею Дж. Отіса про національну єдність англійців та американців. Виходячи з того, що вже на той час особи англійського походження становили від 30 до 60 відсотків населення колоній, він доводив помилковість погляду на Англію, як на
вітчизну" чи "магір-батьківщину", вважаючи такою усю Європу. Саме він першим запропонував назву майбутньої держави - "Сполучені Штати Америки".
Водночас Т.Пейн піддав гострій, емоційній, але аргументованій критиці поширену тоді думку про те, що після відокремлення вія метрополії північноамериканські колонії будуть не взмозі забезпечити свою безпеку, розвиток промисловості, культури тощо. Виходячи з ідеї народного суверенітету, Т.Пейн висунув концепцію права народу на повстання і революцію та на створення власної незалежної держави.
Памфлет Т. Пейна "Здоровий глузд" став своєрідним поштовхом до Американської революції і мав величезний вплив на її хід та наслідки. Однак, і це слід особливо підкреслити, головною причиною революції були дії Англії, правлячі кола якої відкидали вимоги північноамерикансь-. ких колоній на рівноправність, демонстрували готовність будь-якою ціною придушити "бунт" колоній, погрожували шибеницею кожному американському патріотові.
Відомо, що більшість ідей памфлету "Здоровий глузд" та інших творів Т. Пейна було покладено в основу проекту "Декларації незалежності СІЛА". Проте, автором цього проекту заслужено вважається американський просвітник та політичний діяч Томас Джефферсон (1743-1826 pp.). Саме завдяки його позиції, поглядам і зусиллям "Декларація незалежності США" стала видатним теоретичним і політичним документом тих часів. В ній обґрунтовувалась правомірність відокремлення англійських колоній Північної Америки від Британії та створення ними нової самостійної федерально-республіканської держави - США.32
Принагідно відзначимо ще одну, на наш погляд оригінальну думку Т. Джефферсона про те, що кожне нове покоління "має право само обирати ту форму правління, яка, на його думку, більш за все сприяє його щастю". А звідси - рекомендація: "заради миру і блага людства" у конституції має бути зафіксоване положення про необхідність внесення до неї певних доповнень і змін кожні двадцять років. Саме такий шлях, на думку Т. Джефферсона, міг запобігти революційним вибухам і братовбивчим війнам. Отже, тут вперше висувалось право кожного покоління па докорінне і головне мирне перетворення держави, відкидались силові й революційні методи вирішення соціально-політичних проблем, пропонувались мирні та ненасильницькі дії, реформістський, еволюційний шлях суспільного розвитку.33
Помітний внесок у розвиток і особливо у втілення в життя етнополітичних ідей зробив перший американський президентДжордж Вашінгтон (1732-1799 pp.). Показовими у цьому плані можуть бути як принципи його практичної діяльності, так і його політичний заповіт: "Я бажаю благополуччя всім націям і всім людям. Мої політичні принципи прості й справедливі. Я вірю, що кожний народ має право встановлювати ту форму правління, яка, за його переконанням, забезпечує йому найбільше щастя і не створює загрози правам інших, що ні один уряд не має права втручатись у внутрішні справи іншого, якщо в них не має загрози для нього самого'.34 Так закладались основні принципи справді демократичної етнонаціонал ьної політики.
Розглянуті вище думки, ідеї та концепції, що "десантувались" або народились на північноамериканському континенті були покладені в основу т. зв. "одноголосної Декларації тринадцяти Сполучених Штатів Америки", більше відомої як "Декларація незалежності США", прийнятої 4 липня 1776 р.