§2. Етнополітичні ідеї "Декларації незалежності США"
Текст "Декларації незалежності США" умовно можна поділити на три частини. У першій з них фіксуються природні права кожної людини: "всі люди створені рівними", з часу народження вони наділені "деякими невід'ємними правами, серед яких - Життя, Свобода і прагнення до Щастя". Разом із правами людини, обґрунтовуються і права будь-якого народу. Головними з них є право на створення власного уряду, ' основним завданням якого є забезпечення і охорона прав людини. У разі, коли уряд не забезпечує цих прав або сам порушує їх, в силу може вступати ще одне право - "Право Народу змінювати або усувати його і встановлювати новий Уряд", заснований на таких принципах і створений затаюю формою, яка здається людям найкращою, щоб "забезпечити їх Безпеку і Щастя". Причому, це не тільки право, а й обов'язок народу.
Друга частина, яка становить біля двох третин тексту - це двадцять сім конкретних звинувачень на адресу англійського короля, зокрема, в узурпуванні влади, порушенні законів, створенні перешкод на шляху еміграції до Північної Америки, посиленні визиску колоній тощо. В заключній частиш урочисто проголошувалось, що північноамериканські колонії стають "Вільними і Незалежними державами"... І далі констатувалось, що новонароджені держави вважають себе вільними від будь-яких обов'язків перед англійською короною, що вони розривають із нею політичні стосунки і мають всі права й повноваження оголошувати війну і укладати мир, шукати собі союзників, розвивати зовнішню торгівлю і взагалі робити все, що роблять чи можуть робити незалежні держави.35
Отже, "Декларація незалежності США" не лише проголошувала народження нової незалежної держави, а й декларувала нові найбільш передові на той час ідеї й концепції, а також досить широкий спектр прав людини і народу.
Дещо пізніше, частина положень Декларації незалежності увійшла до Конституції Сполучених Штатів Америки, прийнятої 17 вересня 1787 р. І як слушно зазначали автори фундаментальної праці "Історія Сполучених Штатів", "вона стала найстарішою писаною конституцією, котра й досі діє. За цією конституцією Сполучені Штати розцвіли і стали однією з найбільших демократій всіх часів".36
Короткий аналіз розвитку політичної та етнополітичної думки у Північній Америці дає підстави висловити деякі висновки та припущення.
По-перше, вирішальний вплив на формування цієї думки зробили ідеї мислителів попередніх епох і різних народів. Поліетнічне населення англійських колоній досить легко й швидко сприймало ці ідеї і, будучи надзвичайно раціональним, відбирало серед них найбільш корисні й перспективні, трансформувало і пристосовувало їх до своїх власних конкретних потреб.
По-друге, на американській землі теж почало проростати насіння досучасного типу націоналізму. Однак, навіть пізніше, коли досучасний націоналізм почав перетворюватись на сучасний його тип, у СІІІА майже не було проявів шовінізмз'. Пояснюючи цей факт, видатний американський історик Деніел Бурстін писав: "Нова країна була відносно вільною від шовінізму, оскільки в ній не було широко поширеного, значного або навмисного національного духу".37
По-третє, на американській землі народилось чимало нових і досить оригінальних етнополітичних ідей, концепцій та принципів, зокрема, прав колоніальних народів (Д. Отіс), обмеженого національного суверенітету (Б.Франклін), децентралізованої федерації (Т. Джефферсон), права народів на самовизначення (С.Адамс), на повстання (Т.Пейн) та інші.
По-четверте, ці та інші ідеї сприяли піднесенню національно-визвольної боротьби англійських колоній (1775- 1783 pp.), її переможній ході та успішному завершенню. Американська революція була першим величезним рухом, за допомогою якого колоніальний народ скинув імперське правління і створив незалежну державу. Після того колоніальні народи у Латинській Америці, а дещо пізніше в Азії й Африці зробили теж саме.
По-п'яте, швидке поширення "імпортних" та народження чисельних "власних" етнополітичних ідей і концепцій, а також переможне завершення Американської революції було обумовлене вступом англійських колоній, а згодом і нової держави у період індустріального розвитку та і прискореної модернізації всіх сфер суспільно-політичного життя.
По-шосте, саме у США почали зароджуватись і проходити апробацію принципи справді демократичної етнонаціональної політики (самовизначення, суверенітету, етнічного плюралізму та ін.). Хоча тут ще довго застосовувались і принципи антидемократичної етнонаціональної та етнорасової політики, особливо по відношенню до негрів та індійців.
По-сьоме, у ході революції з поліетнічного населення англійських колоній починає формуватись нова динамічна американська нація, об'єднана спільністю економічних інтересів та єдиною національною ідеєю, v ролі якої виступила не етнічна, а політична за своїм змістом і характером ідея -створення і розбудови суверенної незалежної держави. Все це, до речі, знайшло відображення у девізі США, який викарбувано на великій державній печатці: "Е Pluribus unum - з багатьох - єдине".
По-восьме, під час національно-визвольної боротьби досучасний тип націоналізму західноєвропейського зразку почав перетворюватись на американський націоналізм сучасного типу. Він був породженням колоніального гніту з боку Британської імперії та процесу індустріалізації. Водночас саме націоналізм призвів до поразки англійського імперіалізму, сприяв об'єднанню тринадцяти колоній в єдину державу, прискоренню її модернізації та формуванню нової нації.
Нарешті, етнополітичні ідеї, які прийшли до Північної Америки із Західної Європи, після певної їх трансформації, радикалізації, збагачення новими положеннями та апробації в останній чверті XVIII ст. починають повертатись до своєї колиски - Західної Європи.