Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

§3. Змісті головні риси процесу модернізації

Ще одним загальноцивілізаційним процесом, який справляє величезний вплив на етнічну сферу є процес модернізації. Його назва походить від англійських слів "modern" - сучасний, "modernity" - сучасність, сучасний характер, а також "to modernize" - оновлювати, осучаснювати, надавати сучасного характеру тощо. У західній науковій літературі "модернізація" тлумачиться як процес оновлення, осучаснен-ня та вдоскон&тення всіх сфер суспільного життя, зокрема, економічного, соціального, політичного, духовного тощо. "Модернізація, - відзначає відомий англійський дослідник Джеймс Коулмен, - це сучасний поширений термін для давнього процесу - процесу соціальних змін, за допомогою яких менш розвинуті суспільства набувають рис, притаманних більш розвинутим суспільствам".10 Поділяючи цю точку зору, К.Дойч додає: "Модернізація означає, що народ дійсно присвячує себе і значною мірою свої думки, почуття та дії новим, сучасним зразкам поведінки".11
Загалом, за цілком коректним твердженням багатьох західних вчених /К.Дойч, С.Гантінгтон, Т.Парсонс, Ч.Тіллі та інші /, модернізація - це процес переходу від досить стабільного т.зв. "традиційного", "аграрного", "доіндустріального суспільства" до "індустріального суспільства", яке характеризується нестабільністю і досить швидкими змінами.

Згідно із цією концепцією, а точніше парадигмою, всі суспільства поділяються на три великі групи. До першої групи можна включити найменш розвинуті або традиційні суспільства, які характеризуються затратною економікою, недорозвиненістю, бідністю, соціальною нерівше-
тю, відносною стабільністю та авторитарними політичними режимами. Другу групу складають індустріально розвинуті або модернізовані суспільства, в яких панує ринкова економіка, відбувається її постійне зростання, масове збагачення, зменшення соціальної нерівності, встановлюється політична демократія, мають місце швидкі зміни і зрушення у всіх сферах суспільного життя. До третьої групи входять суспільства, які займають проміжне становище і які переходять до т.зв. "суспільства, що модернізується". В цих суспільствах відбувається урбанізація, індустріалізація та суттєве економічне зростання, народжуються нові політичні інститути й цінності, новий спосіб життя і водночас швидко занепадає традиційний соціальний порядок.12

Спираючись на роботи західних вчених, автор дійшов висновку, що модернізація - це постійний і безперервний процес, який має всесвітній характер. Величезні хвилі цього процесу, подібно до океанських хвиль, час від часу накочуються і прокочуються планетою, континентами та окремими країнами, змінюючи, часто до невпізнання, їх обличчя. На нашу думку, таких хвиль було три. Щоправда, їм передували й їх супроводжували дещо менші хвилі, на зразок морських, які хоча і не призводили до епохальних змін, але запобігали застою у розвитку суспільства.

Першу велику хвилю модернізації викликала промислова революція XVI-XVII століть в Англії. Саме вона започаткувала процес переходу "традиційного", "аграрного" суспільства до "індустріального". Другу хвилю збудила технологічна революція, яка сприяла переходу "індустріального" суспільства до "постіндустріального". Ця хвиля охоплює період приблизно з середини 50-х до кінця 70-х років XX ст. Вона розпочалась у США та деяких інших індустріально розвинутих країнах Західної Європи. Сьогодні на планету, і перш за все, на ту її частину, яку становлять високо розвинуті правові демократичні суспільства, накочується третя велика хвиля модернізації, котра викликана кібернетичною революцією. Вона веде до т.зв. "інформаційного" суспільства і супроводжується величезними й ще до кінця не усвідомленими змінами в житті кожної держави, етнонаціональної спільноти і людства у цілому.

Для того, щоб якось розрізняти етапи модернізації, автор пропонує назвати перехід від "індустріального" до "постіндустріального" суспільства- "печлмодернізацією", а перехід від "постіндустріального" до "інформаційного" суспільства - "пост - постмодернізацією".
Отже, у нас є всі підстави стверджувати, що модернізація відноситься до загальноцивілізаційних процесів, тобто до процесів ,які розпочавшись в якійсь країні /країнах/ виявляють тенденцію ставати загально значущими та поширюватись на інші країни і континенти, і Відомо, що у різних країнах внаслідок неоднакового рівня їх розвитку виникають різні умови й можливості пристосування до цих процесів. Проте, і ці можливості в багатьох випадках використовуються по-різному. Тут слід акцентувати увагу на тому, що одні країни намагаються якомога швидше й повніше вписатись у зазначені процеси, інші зволікають із приєднанням і пристосуванням до них, треті взагалі силкуються відгородитись від впливів будь-яких загальноцивілізаційних процесів тощо. Однак, небажання чи нездатність зрозуміти сутність і характер цих процесів, неспроможність знайти шляхи й методи їх творчого врахування і пристосування можуть негативно позначитись надані нації та країни, призвести до втрати орієнтирів історичного розвитку, застою, глибокої кризи, дестабілізації суспільного життя і навіть катастрофи.

Доцільним буде підкреслити, що будь-який процес соціальних змін має цілу низку характерних рис. Основними з них, на думку відомого американського соціолога Джона Машіоніса, із яким не можна не погодитись, є чотири наступних: 1/"соціальні зміни є універсальними, хоча їх рівень буває різним"; 2/ "соціальні зміни інколи бувають нав-мисними, але часто незапланованими"; 3/ "соціальні зміни часто викликають суперечності, вони завойовують прихильників і опонентів"; 4/ "соціальні зміни мають різні наслідки: добрі й погані, швидко минаючі і довготривалі