§6. Процеси етнічної і мовної асиміляції та акультурації
Найбільш відомим процесом етнооб'єднавчого характеру є етнічна асиміляція. Під етнічною асиміляцією /від лат. "assimilatio" - уподібнення/ розуміється процес розчинення самостійного етносу, його частин /уламків/та/чи окремих його представників у середині іншого, як правило, більшого етносу або етнонації. Асиміляція, і це слід особливо підкреслити, є, по-перше, досить повільним і тривалим процесом, який може відбуватись протягом життя кількох - від двох до п'яти - поколінь. По-друге, вона є однобічним процесом, який має завершуватись повною або майже повною втратою етнічною меншиною своїх споконвічних етнічних особливостей /мови, культури, традицій, способу життя та ін./ і прийняттям особливостей іншого домінуючого етносу. Недарма у західній науці синонімом терміну "асиміляція" вважається термін "деетнізація".23
Найбільш вагомий внесок у розвиток теорії асиміляції зробив, на наш погляд, відомий американський антрополог Луіс Вірт, робота якого й досі залишається настільною книгою всіх, хто цікавиться цією проблематикою.24 Подальший розвиток ця теорія отримала у працях іншо-
го видатного американського дослідника Мілтона Гордона. У своїй роботі "Асиміляція в американському житті" він, зокрема, вдало розподілив етнічну асиміляцію на культурну асиміляцію або акультура-цію та структурну асиміляцію. Першу, тобто акультурацію, він визначив як процес змін в етнокультурних цінностях, звичаях і традиціях етнічної меншини. А другу, тобто структурну асиміляцію -як процес змін у взаємовідносинах членів етнічної меншини з навколишнім середовищем, зокрема послаблення спілкування із членами своєї групи і посилення спілкування b членами інших етнічних груп. При цьому, структурна асиміляція, на думку М.Гордона, до якої приєднується і автор, відіграє провідну роль в остаточному завершенні етнічної асиміляції.25
Показово, що з того часу термін "асиміляція" вживається замість терміну "акультурація" і навпаки. Так, наприклад, у деяких західних виданнях довідково-енциклопедичного характеру ці два терміни подаються як синоніми і тлумачаться абсолютно однаково: "Асиміляція, акультурація - процес, у ході якого меншинна етнічна група сприймає цінності та зразки поведінки групи, яка є домінуючою у суспільстві".26 Звичайно, існують й інші цікаві точки зору, згідно з якими акультурація є окремим етапом чи окремим процесом, котрий відрізняється від асиміляції тим, що, по-перше, стосується лише однієї із багатьох сфер міжетнічних відносин - культури, а, по-друге, несе в собі елементи певного взаємного впливу і взаємозбагачення.
Заслуговує на увагу і той факт, що західні вчені все частіше розглядають асиміляційні і, взагалі, етнооб'єднавчі процеси у порівнянні з ет-нороз'єднавчими та етнодиференціюючими процесами. Такий підхід слід вважати досить коректним і конструктивним, оскільки він дає можливість поглянути на них як на хоч і протилежні, але взаємозалежні і взаємообумовлені процеси. Досить влучно цей взаємозв'язок охарактеризував відомий етносоціолог Гарольд Абрамсон, наголосивши, що вони нагадують "склянку води, яка є або наполовину повною, або наполовину порожньою".27
Слід враховувати, що поряд з акультурацією. важливим етапом чи навіть окремим типом етнічної асиміляції є мовна асиміляція, під якою мається на увазі процес втрати рідної мови і перехід на мову іншої етнічної групи. Говорячи про мовну асиміляцію, варто брати до уваги, особливо політикам, одну надзвичайно важливу обставину. Йдеться про дуже повільні темпи цього процесу. За твердженням К.Дойча, протягом року можуть асимілюватись у середньому всього біля 0.1 % , етнічної спільноти. Навіть в умовах прискореної модернізації цей процес може охопити не більш 0,5 відсотка членів етнічної групи.28