§7. Головні чинники асиміляції
Розвиток процесу етнічної асиміляції, його швидкість, розмах і глибина залежать від багатьох чинників. Досить грунтовно це питання висвітлив один із класиків західної етнології ПЧр Ван ден Берг. У своїй чудовій і добре відомій на Заході роботі "Етнічний феномен" він переконливо довів, що: /1/ чим більш спорідненими є групи, тим більш імовірними будуть процеси їх асиміляції; 121 чим більшою є культурна схожість між групами, тим більш імовірною буде асиміляція; /3/ чим меншою є група, яка вступає у контакт з основним населенням, тим більш імовірною буде асиміляція; /4/ більш імовірно, що швидше асимілюватись розпочнуть групи з низьким статусом, ніж з високим; /5/ чим більш територіально розсіяною є група, тим більш імовірною буде асиміляція; /6/ більш імовірно, що асимілюватись розпочнуть іммігрантські групи, ніж автохтонні /корінні/ групи.29
До цього слід додати і такий важливий чинник асиміляції' як етнічно-змішані шлюби. Показово, що перехід на іншу мову сприймається членами етнічної групи, що асимілюються, завжди із занепокоєнням, але більш толерантно ніж змішані шлюби. До них ставлення переважно негативне, а дехто навіть ладен вважати етнічно неоднорідні шлюби "ет-носамогубтвом".30 Проте, останнє має місце найчастіше у посттоталі-тарних країнах, з їх досить низькою культурою міжетнічного спілкування та й то серед тієї частини населення, яка перебуває під впливом націонал-радикальної ідеології.
Доречним буде зазначити, що деякі західні вчені досить скептично дивляться на етнодиференціюючі процеси та спроби етнічних меншин запобігти етнічній асиміляції. Так, наприклад, американські етно-соціологи Дж.Де Вос та І.Романуччі-Росс порівнюють зазначені процеси і явища із "бійкою сардин у пащі кита"31. натякаючи на те, що кит - асиміляція раніше чи пізніше проковтне дрібних рибок - етнічні меншини. Можливо колись, у далекому майбутньому, так воно і буде /хоча це мало ймовірно/, але сьогодні, за переконанням автора, доцільно виходити з того, що етнодиференціюючі процеси і спротив асиміляції не припиняються, а в посттоталітарних країнах і посилюються.