Європейська та євроатлантична інтеграція України: Навч. посіб.

На шляху до НАТО Україна повинна враховувати позицію Росії. Росія посіла жорстку позицію щодо розширення НАТО на Схід. В цій ситуації не потрібно боятися того, чого вже давно перестали боятися росіяни.

Відтоді як закінчилася "холодна війна" Росія надзвичайно потужно співробітничає з НАТО. Ще 18 липня 2001 р. Президент РОСИ Володимир Путін заявив: "Ми не розглядаємо НАТО як ворожу організацію". Таку позицію своєї держави він неодноразово підтверджував і пізнане.

Результати соціологічного дослідження, яке 2-3 травня 2006 р. проводив Всеросійський центр вивчення громадської думки, вказують на досить спокійне, а іноді навіть досить приязне ставлення до НАТО значної кількості громадян Російської Федерації. Зокрема, 9 % росіян переконані, що Росія с членом НАТО, 35 % вважають, що Росія є партнером Альянсу, проте не є його членом, і лише близько 27 % розглядають НАТО як супротивника Росії54.

Росія була одним із засновників Ради північноатлантичного співробітництва в 1991 р., яка була створена в кінці холодної війни як форум для поглиблення стосунків між країнами Центральної та Східної Європи. Декілька років потому, у 1994 р., Росія приєдналася до програми "Партнерство заради миру" - основної програми практичного співробітництва у галузі безпеки і оборони між НАТО та окремими країнами-партнерами. З 1996 р. російські миротворці почали співпрацювати з колегами з країн НАТО на Балканах.

Проте конкретні засади тривалого конструктивного партнерства між НАТО і Росією були визначені в Основоположному акті, підписаному 27 травня 1997 р. У цьому документі Росія і НАТО висловили намір розвивати якісно нові відносини на основі взаємної заінтересованості, прозорості, ефективного та сталого партнерства. Вони також заявили про намір будувати сильну, мирну і неподільну Європу. Після цього було створено Постійну спільну раду як форум для проведення регулярних консультацій по обміну інформацією та політичних консультацій.

У 1998 році почала роботу місія Росії в НАТО, діяльність якої допомагала координувати подальший розвиток співпраці. НАТО, в свою чергу, відкрила Бюро інформації в Москві, яке забезпечує поширення об'єктивної інформації про нову НАТО і переваги партнерства між Альянсом і Росією. У Москві також почали працювати Місія військових зв'язків, яка допомагає розвивати практичну співпрацю між військовими та підвищувати рівень прозорості у військовій галузі.

Члени Альянсу та Росія суттєво поглибили та зміцнили свої відносини, утворивши у травні 2002 р. в Римі під час зустрічі на вищому рівні між керівниками Альянсу і президентом Російської Федерації Раду Росія - НАТО, яка стала наступницею Постійної спільної ради Росія - НАТО, Рішення створити Раду Росія-НАТО виникло після терористичних атак 11 вересня 2001 р., які посилили потребу у скоординованих діях для нанесення відповіді на спільні загрози. У Раду Росія-НАТО входять 26 країн-членів НАТО та Росія. Зустрічі Ради очолює Генеральний секретар НАТО і проводяться щонайменше один раз на місяць на рівні послів та військових представників; двічі на рік на рівні міністрів оборони та зовнішніх справ та начальників штабів; а також час від часу на рівні саміту. Під час зустрічей представники країн-членів Альянсу і Росії щільно шукають і визначають можливості для спільних дій як рівноправних партнерів. З метою полегшити співробітництво, Росія створила дипломатичну місію в НАТО, а у двох вищих командних штабах НАТО було створено Російське військове бюро.

НАТО і Росія співпрацюють з широкого кола важливих для європейської безпеки питань. Основні галузі співпраці включають боротьбу проти тероризму, врегулювання кризових ситуацій, протиракетну оборону на театрі бойових дій, нерозповсюдження зброї масового знищення, співробітництво між військовими і оборонну реформу. Росія також співпрацює з НАТО в управлінні повітряним рухом, плануванні на випадок надзвичайних ситуацій, науковому співробітництві та охороні довкілля.

У межах боротьби проти тероризму відбувається регулярний обмін інформацією, проводяться детальні консультації, здійснюється спільний аналіз загроз і планування на випадок надзвичайних ситуацій в умовах терористичних нападів, а також проводяться дослідження щодо ролі збройних сил у боротьбі з тероризмом. Члени НАТО і Росія також співпрацюють в галузях, опосередковано пов'язаних з тероризмом, таких як контроль на кордонах, нерозповсюдження зброї масового знищення, управління повітряним рухом та ядерна безпека.

Ще в січні 2003 року Росія почала переходити на стандарти НАТО, підписавши відповідний договір між Держкомстандартом Російської Федерації та Радою національних директорів з каталогізації НАТО. Одне з головних завдань цієї угоди — полегшення просування на експорт російської продукції військового призначення.

Підприємства російського оборонно-промислового комплексу активно співпрацюють із західними виробниками озброєнь. Існують угоди Російської Федерації з французькою компанією SAGEM і британською ВАЕ Systems про модернізацію вертольотів Мі-24 та Мі-17. Росія та Франція створили учбово-тренувальний літак Міг — AT та просувають його на міжнародні ринки.

Російська авіатранслортна компанія "Волга-Днєпр" й український АНТТС ім. Антонова створили спільне підприємство для забезпечення повітряних транспортних перевезень в інтересах НАТО. Контракт про надання транспортних послуг Альянсові діятиме до 2009 року і, можливо, буде продовжений до 2012 р.

НАТО також надає допомогу Росії у вирішенні проблем звільнених у запас військовослужбовців - у 2002 р. на базі Московського державного університету економіки, статистики та інформатики було створено Інформаційно-консультаційний та навчальний центр соціальної адаптації військовослужбовців "Росія-НАТО"65. З 2006 р. розпочалося проведення спільних російсько-натовських навчань без залучення інших країн-партнерів програми "Партнерство заради миру". На сьогодні Росія ? єдиною державою, яка не є членом НАТО, що бере участь в антитерористичній операції НАТО в Середземному морі "Активні зусилля".

Розвиток відносин Російської Федерації з НАТО - одне з ключових питань європейської безпеки. Обидві сторони мають значний вплив на міжнародні події і їхнє зближення та тісна взаємодія є запорукою регіональної стабільності. Успішна взаємодія НАТО з Росією надає нового поштовху демократичним перетворенням у країнах пострадянського простору і, найголовніше, суттєво поліпшує загальний клімат безпеки.

Співпраця Росія-НАТО відбувається набагато, ширше і ефективніше, ніж Україна-НАТО. Зокрема місія України в Альянсі складається з п'яти осіб, а місія Росія - з шістдесяти. Комісія Україна-НАТО має нижчий статус, ніж Рада Росія-НАТО. В складі останньої працює 20 робочих груп із різноманітних питань безпеки, а в Україні - лише 5. .

Рада Росія-НАТО створила науковий комітет з метою сприяння, підтримки і координації спільних проектів між науковцями й експертами з країн-членів НАТО і Росії. Цей комітет, як правило, засідає двічі на рік за участю 27 представників країн-членів НАТО і Росії. На 2006 р. було заплановано 50 великомасштабних спільних заходів у рамках співпраці Росія-НАТО66. Росія бере участь у більшості військових та наукових програм НАТО, яких налічується понад дев'яносто. Отже, Росія де-факто стала одним із найвпливовіших членів системи європейської безпеки, яку уособлює НАТО.

У такій ситуації бажання України стати повноправним членом Альянсу видається адекватним. Будучи в НАТО, Україна ніколи не дозволить цю організацію використовувати проти Росії. Росії вигідно мати на своїх кордонах стабільного, передбачуваного, економічно розвиненого сусіда - члена НАТО, а не потенційне джерело напруженості. В свою чергу, НАТО зацікавлений в обох країнах, тому не буде суперничати з Росією за Україну.

На шляху до євроатлантичної інтеграції Україна повинна встановити з Росією тісне партнерство, яке грунтувалося б на принципах міжнародного права, європейських традицій і стало б органічною складовою системи міжнародних відносин. Такі питання як кордони, воєнна співпраця, російська воєнна присутність в Україні, мають вирішуватись з урахуванням вимог євроатлантичної інтеграції. Реалізація цього курсу жодним чином не загрожує розвитку рівноправного співробітництва України з Росією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав.

Отже, євроатлантична інтеграція нині стала одним із визначальних напрямів розвитку України. Цей курс є вагомим складником європейського вибору українського народу. Успішність його реалізації прискорить перетворення України на сучасну європейську державу, посилить її роль як важливого учасника міжнародних процесів на євроатлантичному просторі.