Зовнішня політика України: Підруч. для студ. ВНЗ

Пріоритетного значення Україна надає розвиткові двосторонніх відносин з країнами-сусідами ..ж. в рамках Співдружності Незалежних Держав, що утворилася на пострадянських теренах. Відносини між Україною і Білоруссю зумовлюються спорідненістю культур, відсутністю територіальних претензій, спільним кордоном, тісними економічними зв'язками. Дипломатичні відносини між країнами були встановлені одразу ж після утворення СНД — 27 грудня 1991 р. Перший посол України в Республіці Білорусь В. Желіба вручив вірчі грамоти ЗО червня 1992 p., а посол Білорусі в Україні В. Курашик — 12 жовтня 1993 р. Своє посольство Республіка Білорусь відкрила тільки через два роки після визнання України суверенною державою. Двосторонні відносини певний час регулювалися Договором про дружбу і співробітництво від 29 грудня 1990 р. і 50 іншими документами. На початку 2005 р. договірно-правова база українсько-білоруських відносин складала вже понад 230 угод і домовленостей. Серед них найважливіше місце займають угоди з питань торговельно-економічного співробітництва, співпраці в галузях зв'язку та транспортного сполучення, військово-технічного співробітництва, врегулювання безвізового в'їзду громадян і перетину кордону. Певний інтерес являє і платіжна угода між національними банками України і Білорусі, яка дозволяла паралельно проводити розрахунки в безготівкових білоруських рублях та українських карбованцях і вільно конвертованій валюті. У 1992 р. урядами України і Білорусі було підписано Угоду про спільну торгівлю, втім білоруська сторона всіляко зволікала з ратифікацією цієї угоди, оскільки приєдналася до Митного союзу з Російською

Федерацією та Казахстаном, де були інші вимоги щодо тарифної політики.

Взаємовідносини двох країн спираються на базовий Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь, підписаний 17 липня 1995 р. під час візиту Президента України в Білорусь. Верховна Рада Білорусі ратифікувала документ 25 квітня 1996 р.

У середині 1990-х років в українсько-білоруських відносинах виникли певні непорозуміння та ускладнення, пов'язані з економічною кризою, що охопила пострадянські країни. Стала проросійська орієнтація Республіки Білорусь призвела до втрати українських позицій на білоруському ринку: тільки за період з 1992 до 1994 р. частка України в товарообігу Білорусі зменшилася з 21,5 % до 11,3 %. У 1994 р. торговельно-економічне співробітництво двох сусідніх держав послабло через недопостачання білоруській стороні цукру й олії, а українській від Білорусі — нафтопродуктів, мінеральних добрив, скла і тракторів. З 1995 р. спостерігається зростання обсягів торгівлі: якщо в 1995 р. зовнішньоторговий обіг між державами становив 741 млн. доларів, то в першій половині 1997 р. — 601 млн. Загалом за 1997 р. торговельний обсяг з Білоруссю перевищив 1,4 млрд. доларів. У наступний період торговий оборот з Білоруссю за темпами та обсягами скоротився: у 2003 р. експорт становив 340,4 млн. доларів, а імпорт — 343,6 млн. А у 2006 р. загальний обсяг товарообігу перевищив 1,8 млрд. доларів.

За обсягом співпраці Україна посідала друге (після Росії) місце в зовнішньоторговому обігу Білорусі. Україна для Білорусі є надійним інвестором: за її участі в Білорусі діє низка підприємств (обсяг інвестицій становить 500 тис. доларів), а в Україні функціонують 40 білоруських підприємств (інвестиції становлять 17,6 млн. доларів). Серед спільних українсько-білоруських підприємств можна назвати Київський завод "Арсенал" і Мінський завод годинників "Луч", які виготовляють годинники з комплектуючих деталей білоруського заводу. Україна закуповує в Білорусі кормозбнральні комбайни, вироблені промисловим об'єднанням "Гомельсільмаш", продукцію хімічної промисловості, а постачає їй цукор та інші сільськогосподарські продукти. Отже, значні можливості двостороннього співробітництва вимальовувались у напрямі виробничої кооперації.

Досить повільне розв'язання українсько-білоруських політичних і економічних проблем певною мірою можна віднести на рахунок українського курсу на євроатлантичну інтеграцію, ігнорування вигодами від співробітництва з найближчими сусідами, а також політикою українського парламенту, тодішній склад якого (очолюваний керівниками комуністичної фракції) не поспішав із ратифікацією двосторонніх угод та зволікав із відкриттям українського посольства в Білорусі. Своєчасне розв'язання цих питань значно зміцнило б договірно-правову базу двосторонніх відносин і, можливо, запобігло б тому, що пріоритетним партнером Білорусі стала Російська Федерація.

З 10 квітня 1996 р. почала працювати спільна Міжурядова українсько-білоруська комісія з питань торговельно-економічного співробітництва. Широко розвивається співробітництво прикордонних регіонів: створено транскордонне об'єднання Єврорегіон "Буг", діяльність якого спирається на угоду про співробітництво прикордонних областей. Активізувалася багатостороння співпраця України і Білорусі в рамках СНД шляхом виробничої кооперації підприємств країн-учасниць СНД, передбачалася максимальна лібералізація взаємних поставок продукції без митних зборів, податку на додану вартість та акцизів.

Важливість українсько-білоруського співробітництва простежується у зв'язку зі спільними проблемами, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 28 березня 1995 р. Президент Білорусі О. Лукашенко відвідав Чорнобиль, де ознайомився з досвідом відселення мешканців із уражених радіацією місцевостей, рекультивацією забруднених територій, а також із заходами щодо вдосконалення роботи на ЧАЕС. У ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС країни співпрацюють за програмами уряду Японії "Сакасава — Чорнобиль" та "АЙФІКА". Українська сторона надає білоруській допомогу в дезактивації забруднених територій, сприяє в організації оздоровлення дітей у Криму. Постраждай і від наслідків аварії українські громадяни проходили реабілітацію в онкогемато-логічному центрі Білорусі. Це співробітництво розвивається на основі Угоди про співпрацю між Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством охорони здоров'я Республіки Білорусь в галузі медицини та охорони здоров'я. Відбулося поглиблення співпраці національних Академій наук України та Білорусі, зокрема щодо вирішення проблем українського та білоруського Полісся, наслідків аварії на ЧАЕС і низки інших. Глобальний характер Чорнобильської катастрофи вимагає від держав постійної уваги й координації зусиль щодо мінімізації її наслідків, розширення міжнародного співробітництва в цій сфері, організації обміну інформацією стосовно всіх аспектів спільних дій. Особливо нагально це питання постало у зв'язку з вимогою до України відшкодувати збитки наслідків аварії, що висунули деякі білоруські представники.

16 грудня 1994 р. уряди двох країн підписали довгострокову Угоду про військово-технічне співробітництво, де визначені базові умови для збереження та розвитку кооперативних зв'язків, спільного виробництва, взаємних поставок військової продукції, надання відповідних послуг, спільних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в інтересах оборони і безпеки двох країн. У жовтні 1994 р. О. Лукашенко відвідав Київ з приводу 50-річчя визволення України від фашистських загарбників. У липні 1995 р. в Мінську з офіційним візитом перебував Президент України Л. Кучма. В ході візиту був підписаний Договір про дружбу, добросусідство та співробітництво між Україною і Республікою Білорусь. Наприкінці грудня 1995 р. під час перебування в Україні урядової білоруської делегації були підписані міжурядові угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій, про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, про організацію спільного контролю в пунктах пропуску на українсько-білоруському державному кордоні, про співробітництво в сфері молодіжної політики. Серед угод — домовленості про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, про взаємні поставки озброєння, військово-технічне співробітництво та ін. Влітку 1996 р. проблеми регіонального співробітництва в рамках програми Єврорегіон "Буг" обговорювалися на зустрічі Президентів України, Білорусі і Республіки Польща. У цьому зв'язку нагадаємо, що повноцінній участі Білорусі у міждержавних формуваннях за участі країн Центрально-Східної Європи перешкоджає Росія, яка намагається утворити двосторонні євро-регіони з Республікою Білорусь, залучивши до них і Україну.

На початок 2005 р. українсько-білоруські угоди і домовленості охоплювали також питання економічної співпраці, захисту інвестицій, пенсійних прав громадян, спільних дій у прикордонній смузі, молодіжного руху, погашення українського боргу Білорусі тощо. На початку нового тисячоліття в українській політиці простежувалась активна цілеспрямована економічна експансія в північному та північно-західному векторах, зокрема у відносинах з Білоруссю. На зустрічі урядових делегацій України та Білорусі 16 травня 2002 р. у Мінську прем'єр-міністр Білорусі повідомив про намір свого уряду ширше розвивати торговельно-економічні відносини з Україною. Українська сторона висловилася за дотримання балансових інтересів як на державному, так і на підприємницькому рівнях. Можливими сферами співробітництва були названі поставка олії з України в Білорусь, а також об'єднання зусиль у будівництві та експлуатації транспортної магістралі Білорусі "Північ — Південь" для сприяння в поставках українських і білоруських товарів. У Мінську досягли домовленості про мінімізацію на першому етапі вилучень із двосторонньої Угоди про вільну торгівлю, щоб потім узагалі її відмінити. У сфері валютного регулювання передбачено проведення взаємної конвертації білоруського рубля та української гривні. Після завершення переговорів було підписано Угоду між урядами Республіки Білорусь та України про співпрацю в сфері атестації наукових і науково-педагогічних кадрів найвищої кваліфікації та Угоду про співпрацю між Міністерством статистики й аналізу Республіки Білорусь і Державним комітетом статистики України.

На тристоронньому рівні — Україна — Білорусь — Польща — відбувається регіональне співробітництво, зокрема реалізація спільної програми Єврорегіон "Буг", до якого входять регіони прикордонних держав.

Водночас негативним чинником, що впливає на двосторонні зв'язки з Білоруссю, є незадовільний стан законодавчої бази торговельно-економічного співробітництва, що зумовлено приєднанням Республіки Білорусь до Митного союзу (6 січня 1995 p.), створенням Співтовариства Білорусі і Росії (8 грудня 1996 p.), пізніше перетвореного на Союз РФ і РБ (2 квітня 1997 p.), орієнтацією Білорусі на Росію. Приєднання Білорусі до Митного союзу спричинило необхідність перегляду ситуації, що склалася із формуванням режиму вільної торгівлі між Україною і Білоруссю. Уклавши Договір про створення Співтовариства двох суверенних держав Росії і Білорусі, білоруська сторона заявила, що вважає Росію гарантом своєї безпеки, тому прагне проводити з нею збалансовану оборонну політику. У п'яту річницю підписання Договору про створення Союзної держави Росії і Білорусі (8 грудня 2004 р.) російська сторона повідомила, що цим договором був визначений основний вектор російсько-білоруської інтеграції — створення єдиного економічного і гуманітарного простору, перехід на використання спільної валюти, проведення узгодженої зовнішньої та оборонної політики. Країни значно просунулися у справі уніфікації законодавств, господарчих механізмів, митного й податкового режимів, забезпеченні рівних умов у галузі цінової політики. З 1 січня 2006 р. уряди передбачали ввести на території Білорусі єдину спільну валюту — російський рубль як єдиний законний платіжний засіб. Посилює союз двох держав і обсяг співпраці, що постійно зростає (2004 р. склав майже 16 млрд доларів).

Керівництво країн заявляє про досягнення нового рівня інтеграції, що передбачає перехід до валютного союзу і формування політичного устрою Союзної держави. Запорукою успіху, на переконання сторін, є єдина духовна, культурна, історична спадщина, мовна спільність та інші чинники. 1 січня 200S р. країни СНД підписали угоду про зняття непрямих податків за принципом країни призначення без вилучень щодо нафти й газу. Держави реалізували понад 40 двосторонніх міждержавних програм.

Водночас Білорусь досить стримано поставилася до рішення України про ядерне роззброєння, намагалася уникнути оцінок зазіхань Росії на територіальну цілісність України у 1993 і 1995 pp. тощо. Не сприяє поліпшенню двосторонніх відносин країн і стійка конфронтація Білорусі з провідними країнами Заходу та міжнародними політичними структурами, що призводить до певної ізоляції держави у світовому спілкуванні. Керівництво Білорусі постійно звинувачується Заходом у порушенні прав людини, боротьбі з демократією і переслідуваннях представників опозиції. Водночас було б необ'єктивним не згадати про дипломатичні спроби України залучити білоруську сторону до активної співпраці.

Під час Будапештського саміту ОБСЄ (5 грудня І994 р.) відбулася тристороння зустріч України, Білорусі і Польщі. Пропонувалося географічним сусідам, передусім Білорусі, поглибити стосунки у площині зміцнення регіональної та європейської безпеки, надати допомогу у просуванні Білорусі до співпраці з НАТО (в рамках "Партнерства заради миру"), проведення економічних реформ у країні тощо. Але ці кроки виявилися запізнілими і недостатньо наполегливими, які не привели до позитивного результату. У тристоронній зустрічі з Республікою Польща у січні 1995 р. (Краків) білоруській стороні пропонувалося використати геополітичне положення трьох держав для розвитку торгівлі, економічної взаємодії, створення транснаціональних структур, які сприяли б спілкуванню Сходу із Заходом, а Півночі з Центральноєвропейським регіоном. (Україна має вихід до Чорного моря, що означає і на Близький Схід, а Польща — на Балтійський регіон, західні країни.) Розвиток співробітництва в такому трикутнику був би вигідним і для Білорусі: сприяв би, з одного боку, отриманню альтернативних енергоносіїв, а з іншого — розширенню ринку збуту для вітчизняної промисловості та активізації співпраці з країнами ОЧЕС і ЄС. На жаль, Ідея щодо "вісі стабільності" від Чорного моря до Балтії не знайшла підтримки з боку білоруського Президента. Останній, вірогідно, сподівався за Статутом Союзної держави РФ і РБ з часом очолити могутню Союзну державу.

Україна, як і Білорусь, були в Радянському Союзі найрозвинутішими республіками, так званими збірними цехами. Провідні машинобудівні заводи Харківської, Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей, як і білоруські підприємства, залежали від кооперації з іншими республіками СНД. Близько 1700 найменувань продукції від 1500 підприємств країн СНД, у тому числі й Республіки Білорусь, надходили на українські підприємства. Укладена в рамках СНД Угода про загальні умови і механізми підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей країн-учасниць СНД (грудень 1993 p.), яка була покликана зберегти коопераційні зв'язки низки підприємств колишніх республік — тепер незалежних держав, залишилась нездійсненною.

Слід зазначити, що в білоруській економіці на початку тисячоліття спостерігалося відчутне зростання, що значною мірою було зумовлено низькими цінами на енергоносії, які забезпечує Росія: у 2004—2005 pp. ВВП у промисловості становило 23 %, в сільському господарстві — 11,6 %. Зросла частка білоруського експорту в Євро* пу, яка у 2005 р. становила 16 % (для порівняння: у 2003 р. — 12 %); паралельно скорочувався товарообіг з Росією (46,9 %, або 16 млрд доларів). В цілому загальний обсяг зовнішньої торгівлі зріс на 32 %. Білорусь з кожним роком стає більш самостійною. Президент О. Лукашенко не допустив приватизації, розорення левової частки республіканських заводів і фабрик, повернув економіку республіки до планового господарювання (за яким тепер працює майже весь світ). Завдяки гнучкій політиці для економіки Білорусі створено такий режим сприяння (з пільгами, кредитами тощо), за яким вона щорічно нарощує свій ВВП в середньому на 10 %. Налагоджено зв'язки з новими російськими власниками підприємств — постачальниками, розвиваються спільні з Росією програми, які гарантують стабільність роботи республіканських заводів. Поступово зменшується інфляція (до 8—9 %). Стабільними темпами розвивається сільське господарство: у країні немає необроблених земель; у 2004 р. вона зібрала рекордний урожай зернових — 30 центнерів з га. Середня зарплата у

2004 p. становила 168 доларів на місяць, а в 2005 р. — 250 доларів. Середня пенсія у країні є найвищою серед країн СНД — 82 долари. Відроджуються вітчизняні підприємства. Автомобілебудівники вийшли на світові ринки збуту готової продукції. Вони розробили 300 моделей вантажівок МАЗ із сертифікатом Еиго-2 і Еиго-3, які експортуються до розвинутих країн; БелАЗ випускає продукцію з американськими двигунами "Каммінз" і експортує її до багатьох країн світу. Високими оцінками відзначено білоруські автобуси, телевізори "Витязь", які виготовляє єдиний завод в СНД з повним технологічним циклом; продукцію хімічної промисловості тощо.

Між Україною і Білоруссю розвивається співробітництво в рамках світових організацій, зокрема в ООН і ОБСЄ. Сторони підтримують спільні підходи щодо вироблення механізму міжнародного сприяння ринковим реформам у країнах з перехідною економікою, перегляду шкали внесків до бюджету ООН, реформування Ради Безпеки ООН та системи ООН, співпрацюють із питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС тощо. Проходять періодичні консультації зовнішньополітичних відомств країн. Виявились певні можливості розвивати співпрацю в рамках просування до євроструктур. Зазначимо, що ЄС визначив Білорусі, як Україні й Молдові, своєрідний статус країни-сусіда ЄС. Особливістю політики ЄС щодо Білорусі є поступове залучення цієї країни до демократичних засад.

Республіка Білорусь є для світового співтовариства, зокрема для ЄС, привабливою ділянкою для взаємодії як з огляду на геополітичне розташування, так і на відносини її з Росією. Євроструктури намагаються й надалі проводити широку відкритість на інтенсифікацію відносин з білоруською владою в разі ініціювання нею демократичних реформ. Водночас надаватиметься широка підтримка демократичним силам і місцевим властям, транскордонному напрямку співпраці і міжлюдським контактам, а також малим і середнім підприємствам, мас-медіа й неурядовим організаціям. У заяві ЄС від 15 квітня 2003 p., розповсюдженої в Мінську, йшлося про те, шо розвиток активної співпраці між Білоруссю і Європейським Союзом залежатиме від ефективного здійснення Білоруссю подальших демократичних реформ, а також її бажання поважати свої міжнародні зобов'язання й дотримуватися європейських стандартів демократії і прав людини.

У міжнародному плані Україна намагалася залучити Білорусь до створення без'ядерної зони у Центрально-Східній Європі, що сприяло б стабілізації становища в цьому регіоні, роз'яснити позицію

про неможливість створення на своїй території буферної, так званої сірої, зони. Україна ініціювала в ООН розробку програми повного ядерного роззброєння "Світ XXI століття — без ядерної зброї", оголошеної Президентом України на спеціальному урочистому засіданні Генеральної Асамблеї ООН, присвяченому 50-й річниці організації (1995), і пропонувала білоруській стороні сприяти її просуванню в рамках ООН. Інша пропозиція України щодо проголошення 26 квітня (день Чорнобильської аварії) Всесвітнім днем жалоби і пам'яті жертв ядерної катастрофи була підтримана і представниками Білорусі. Водночас Україна ухилилася від пропозиції підтримати білорусько-російську ідею про створення зони, вільної від ядерної зброї, у зв'язку з тим, що НАТО врахувала пропозицію України щодо не розташування на території нових держав — членів Альянсу ядерної зброї.

Україна і Білорусь ініціюють сумісні дії для залучення світового співтовариства до розв'язання проблем мінімізації наслідків Чорнобильської аварії. З 10 квітня 1997 р. в МЗС України запроваджено консультації щодо взаємодії країн СНД і спільних заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Обидві країни мають широкі можливості для збереження і розвитку зв'язків між народногосподарськими комплексами, безпосередньо між підприємствами, відповідно до укладених угод у рамках Програми українсько-білоруського економічного співробітництва до 2008 p., підписаної Президентами 12 грудня 1998 р.

28 травня 2000 р. Президенти України і Республіки Білорусь обговорили проблеми двосторонньої торгівлі, промислової кооперації, співпраці прикордонних областей. Питання зростання товарообігу між країнами контролюють уряди обох держав у рамках Міжурядової українсько-білоруської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва. В полі зору комісії — проблеми спадання товарообігу між країнами, експертизи щодо витоків, розмірів і шляхів погашення українського боргу перед Білоруссю, питання екобезпеки й боротьби з сучасними загрозами людству.

Представники ділових кіл прикордонних областей 31 січня — 1 лютого 2002 р. (Гомель) обговорили питання подолання кризової ситуації в економічному співробітництві України і Білорусі; об'єднання зусиль у спільному використанні та охороні транскордонних вод; військово-технічного співробітництва тощо. 21— 22 квітня 2002 р. у столиці Білорусі були проведені Дні Києва, урочистою подією під час яких стало відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. Під час переговорів із мером української столиці Президент Білорусі О. Лукашенко висловив стурбованість тим, що Україна запровадила обмеження в торгівлі з республікою (на Київ припадає 35 % білоруського експорту в Україну).

Водночас відносини України з Республікою Білорусь розвиваються нерівномірно і складаються ситуативно. Суть і характер відносин визначає процес просування Білорусі до створення союзної держави з Російською Федерацією. Свого часу білоруські лідери зазначали, що Україна, свідомо чи ні, втратила можливість впливу на Білорусь, хоча мала для цього всі можливості. Тодішній керівник Білорусі С. Шушкевич зауважував, що Україна із проголошенням незалежності шукала союзників по всьому світу, чомусь не бачивши Білорусь, свого сусіда. Це виявилось як у затягуванні відкриття українського дипломатичного представництва в республіці, так і в уповільненні процесу формування договірно-нормативної бази співробітництва. Така позиція України, фактично, штовхнула Білорусь "в обійми Росії".

Політичні відносини між Україною і Білоруссю на найвищому рівні стали дещо прохолоднішими в новому тисячолітті. Президент Республіки Білорусь О. Лукашенко висловлювався проти обрання українського Президента на посаду голови Ради Глав держав СНД. Його підтримали й деякі інші керівники країн СНД. Негативні наслідки для двосторонньої торгівлі стануть відчутними в результаті впровадження білоруською стороною обмежень на імпортну продукцію. Під знаком захисту вітчизняного виробника білоруське керівництво намагається скоротити імпорт товарів, аналоги яких виробляються в Білорусі, хоча вони значно дорожчі (певного обмеження вже зазнало ввезення пива українського виробництва тощо).

Міжурядова українсько-білоруська комісія з питань торговельно-економічного співробітництва регулює це питання, зокрема на міжрегіональному рівні. На дев'ятому засіданні комісії (жовтень 2003 р.) сторони домовились підписати Протокол до міжурядової Угоди про вільну торгівлю від 17 грудня 1992 р. про поетапну (або повну) відміну вилучень із режиму вільної торгівлі; підписали план заходів на 2004 р. з реалізації Міждержавної програми довгострокового економічного співробітництва між Україною та Республікою Білорусь на 1999—2008 pp., а також щодо збільшення обсягів транзиту білоруських вантажів територією України. Домовились також поглибити співробітництво в рамках виробничої кооперації, розширити міжрегіональну співпрацю, зокрема стосовно залучення до неї не лише прикордонних областей обох країн, а й інших регіонів.

Водночас сторони розглянули хід підготовки до підписання двосторонніх документів і домовилися укласти міжурядові документи щодо прикордонної та торговельно-економічної сфер, а також дві міждержавні угоди в галузі консульсько-правових відносин. З січня 2005 р. з білоруською стороною активно обговорюється питання укладення угоди про реадмісію стосовно нелегальних мігрантів, підписання якої передбачається у тристоронньому форматі із залученням Росії.

Сторонами також досягнуто значного прогресу в переговорному процесі щодо спрощення порядку перетину українсько-білоруського державного кордону на ділянці Славутич — ЧАЕС — Славутич; автомагістралі, яка проходить через територію Республіки Білорусь, працівниками, транспортними засобами та вантажами підприємств ЧАЕС; зони відчуження, а також іноземних спеціалістів, залучених до реалізації міжнародних проектів, пов'язаних із закриттям ЧАЕС. Сторони домовилися створити спільну українсько-білоруську Робочу групу для остаточного узгодження позицій і вироблення взаємоприйнятного варіанта вирішення зазначеної проблеми.

Україна послідовно виступає за активне політичне та економічне співробітництво з Республікою Білорусь. Українська держава сприяє також виходу Білорусі з міжнародної ізоляції, формуючи відповідну думку в ООН, ОБСЄ, інших організаціях. Разом із представниками Польщі й Литви Україна ініціювала в Раді Європи заяву постійних представників щодо необхідності підтримувати контакти і політичний діалог із владними установами республіки, що сприятиме виконанню програм співробітництва з Білоруссю.