Історія української преси: Навчальний посібник

На східноукраїнських землях так само назрівало вже оформлення молодого соціалістичного руху в одну українську політичну незалежну партію. Стала нею Революційна українська партія (РУП), що 1900 р. почала свою працю, в якій її пресові органи та інші видання зайняли одне з поважніших місць.

Першим її органом з 1902 р. (березень) став часопис під назвою "Гасло". З огляду на те, що під Росією виключена була всяка можливість легального існування української преси, а тим більше революційної, орган цей (як пізніш і інші органи цієї партії) почав виходити поза Росією, а саме в Чернівцях. Всього вийшло 17 чисел (з них в 1902 р. 12 чисел, а в 1903 р. 5 чисел).

Перша редакція складалася з Д. Антоновича (Муха), С. Голіцинського, П. Канівця і В. Козиненка, що перебували у Києві. У Чернівцях видання і редакцію провадили

B. Сімович і Л. Когут. Належали вони всі до сим патиків соціалізму і в цьому дусі провадили часопис. На початку виразної диференціації в рамках соціалістичних часопис не мав. Це робило його ніби органом політичної дискусії. Щойно пізніш, 1905 р. обличчя "Гасла" набрало вже виразного соціалістично-демократичного характеру.

Одним з найактивніших співробітників був Д. Антонович. У січні 1903 р. переїхав він до Львова і почав сам провадити часопис, подаючи в ньому свої статті за підписом

C. Войнилович, або просто С. В. Багато працював в ньому М. Русов (огляд європейського соціалістичного руху, за підписом М. Т-кий). Серед активних співробітників був також М. Лозинський та інші.

Крім провідних статей, оповідань, віршів тощо "Гасло" (як і пізніші органи) звертало велику увагу на хроніку життя на українських землях, на бібліографію соціалістичних видань та інше.

В грудні 1902 р. у Києві відбувся перший з'їзд РУП. Ухвалено на ньому приступити до видання другого часопису, призначеного для сільського робітництва. Став ним "Селянин", перше число якого вийшло 1.1.1903 р. Спочатку виходив у Чернівцях, а потім у Львові. Офіційним видавцем львівського "Селянина" був М. Ганкевич, а редактором С. Вітик.

Цікаву згадку подає у зв'язку із заснуванням цього часопису Є. Чикаленко. У своїх "Споминах" він пише: "Задумав я з д-ром Модестом Левицьким подати прохання до міністра внутрішніх справ, щоб дозволили нам видавати тижневик "Селянин", гадаючи, що коло першої української газети об'єднаються всі українські елементи різних політичних напрямків. Але заходи наші зосталися марними; тоді ж таки я через студентів М. Порша чи О. Скорописа передав партії РУП, здається, тисячу карбованців на видання української газети за кордоном. Досадував я потім на РУПістів, бо вони свою газету теж назвали "Селянином", що дало привід людям говорити: не дозволили Чикаленкові видавати "Селянина" тут, то він видає його за кордоном".

У провідних статтях звертав часопис увагу на організацію боротьби з визиском, справи війни, займаючи негативне до неї становище. Серед творів красного письменства- оповідання В. Винниченка (В. Деде) "Салдатки", "Щастя", "На пристані".

Як і "Гасло", звертав "Селянин" увагу на хроніку селянського і робітничого життя та на огляди революційного руху в Росії.

Того ж 1903 р. РУП придбала ще один орган, присвятивши його інтересам промислового робітництва. Був ним "Добра Новина", що виходив у Львові і був перед тим популярним органом Української Соціалістичної партії, заснованої 1900 р. Б. Ярошевським.

Після того, як ця партія в грудні 1903 р. зірвала з РУП, орган цей перестав виходити. Замість нього з 1.III. 1904 р. РУП почала видавати інший часопис з тією ж метою під назвою "Праця", що одночасно став загальнопартійним органом (1904—1905). Виходила "Праця" у Львові. На сторінках ЇЇ чисел, побіч з хронікою та оглядами і дописами, з'явилося чимало ґрунтовних статей, як також статей дискусійних, що мали завданням вияснити становище партії в тих чи інших питаннях, зокрема в питаннях національному і аграрному. Таке саме знайшла тут місце і стаття С. Войниловича (Д. Антоновича) на тему національного українського питання з характеристичним і недвозначним заголовком "Неіснуюче питання".