Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Проте на наступних президентських виборах, що відбулися у листопаді 1996 p., знову переміг Б. Клінтон. А вибори до конгресу, як і минулого разу, ви фали республіканці. Вони здобули 55 місць (проти 45 у демократів) у сенаті і 226 (проти 206) у палаті представників.

Перемога Клінтона була закономірною, оскільки економіка розвивалася стабільно, збільшувалася кількість зайнятих. Лише протягом 1992—1996 pp. у країні створено 10 млн. робочих місць, дефіцит бюджету скоротився до 117 млрд дол. Отже, успіхи в економіці були найкращими союзниками адміністрації Клінтона.

Водночас у діяльності адміністрації Клінтона та його віце-президента Ела Гора визначилися й суттєві зміни. Якщо в 1993—1994 pp. Клінтон дотримувався принципів лібералізму, властивих демократам, то після виборів 1996 р. він змістився вправо. У своєму посланні "Про становище у країні", оприлюдненому ще на початку 1996 p., Клінтон заявив про закінчення "епохи великого уряду" — відмовився від радикальної реформи медичного обслуговування, поставив за мету ліквідацію бюджетного дефіциту до 2002 p., влітку 1996 р. не наклав вето на прийнятий республіканцями закон про обмеження допомоги бідним. Таким чином, президент постав прагматиком-центристом, що захищає інтереси середнього класу, але не приймає соціал-дарвінізм консерваторів.

Ці ж ідеї простежувалися у виборчій програмі Клінтона. В ній чимало уваги приділялося розширеній комп'ютеризації та інтернетизації суспільного життя, збільшенню терміну навчання з 12 до 14 років, включаючи середню школу і дворічні коледжі, захисту довкілля (промислові викиди вуглекислого газу в США у два-три рази вищі, аніж в інших розвинутих країнах).

У соціальному плані пропонувалося поступово урізувати витрати, переносячи акцент з виплат допомоги по безробіттю на створення нових робочих місць, для чого пропонувався комплекс додаткових пільг роботодавцям. Особливо жорстко ставилося питання боротьби зі злочинністю, поширенням наркоманії тощо. Клінтон, таким чином, змістився у бік республіканців (утім, не варто думати, що до цього спонукала республіканська більшість у конгресі, скоріше постулати республіканців виглядали на той час актуальнішими), погодившись з багатьма їхніми пропозиціями (скорочення податків, обмеження державного регулювання тощо). 1 після 1996 р. діяльність адміністрації Клінтона виявилася настільки ефективною, що її не змогли затьмарити скандальні історії, пов'язані з іменем президента, які в іншому випадку призвели б до імпічменту.

Відбулися зміни у президентській команді. Державним секретарем замість Уоррена Кристофера стала Мадлен Олбрайт, а міністр оборони Вільям Перрі передав свої функції Вільяму Коєну. У партійному плані відбулося зрушення (чи не вперше після 50-х років) обох партій — Республіканської і Демократичної — у бік центру, чому сприяла наявність республіканської більшості в конгресі.