Автори: Газін В.П., Копилов С.А. | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Либідь | Кількість сторінок: 624
На рубежі нового тисячоліття макроекономічні показники Угорщини були вражаючими: стабільні 5 % приросту ВВП щорічно (1996—1999). Упродовж 90-х років в економіку країни вкладено 20 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій, що в перерахунку на душу населення більше, ніж у будь-якій східноєвропейській країні. Найбільш виразним свідченням економічних успіхів Угорщини слід вважати той факт, що 70 відсотків її експорту йшло до країн Євросоюзу, а дві третини ВВП створювалось приватним сектором. Проте залишається ще чимало проблем, що потребують свого вирішення.
Особливої гостроти набула, зокрема, демографічна проблема — щорічно населення Угорщини зменшується на 40— 50 тис. чоловік. Це негативно впливає на ринок робочої сили, ускладнює реалізацію великих економічних проектів, призупинення яких небажане у зв'язку з майбутнім вступом Угорщини до ЄС. Для вирішення цієї проблеми уряд В. Орбана виявив готовність прийняти кілька мільйонів гастарбайтерів із числа 4 млн. угорців, що проживали в сусідніх з Угорщиною країнах (половина з них мешкала в Румунії). На порядок денний постало й "циганське питання", для розв'язання якого необхідно було прийняти національну програму. За офіційними даними, у 2002 р. в Угорщині проживало 600 тис. циган (за деякими даними — 800 тис), а рівень безробіття серед них становив 60 %, тоді як серед угорців — 10 %.
Початок нового століття Угорщина зустріла на хвилі економічного піднесення. У країні зростав життєвий рівень, збільшувалась кількість робочих місць, скорочувались безробіття та державна заборгованість. Загальний обсяг ВВП у 2002 р. становив 120 млрд. доларів. Запорукою економічної стабільності було те, що приватизаційні процеси в країні перебували на завершальній стадії, а співвідношення приватного і державного капіталів в угорській економіці становило 80 : 20 відсотків. Прискорення економічного розвитку країни супроводжувалося зростанням довіри до неї з боку зарубіжних інвесторів.
Другим президентом третьої Угорської Республіки в липні 2000 р. став Ф. Мадл — прихильник подальшої інтеграції Угорщини в Об'єднану Європу. Партій но-політична структура країни перебувала на завершальній стадії формування. На парламентських виборах у квітні 2002 p., що проходили за мажоритарно-пропорційною системою, як і на попередніх, реальна боротьба за депутатські мандати розгорнулася між правлячою правоцентристською партією В. Орбана ФІДЕС і Угорською соціалістичною партією (хоча у виборах брали участь кандидати від восьми партій). Перемога цього разу була на боці соціалістів (46 % голосів), які зі своїм партнером — лівоцентристською партією Ліберальний союз вільних демократів (ЛСВД) — сформували новий уряд. Головою державних зборів стала один із лідерів УСП С. Котолін, а кабінет міністрів очолив керівник соціалістів П. Медьєші, якому політичні опоненти закидали його співпрацю з угорською контррозвідкою в роки комуністичного режиму. Утім, новий прем'єр-соціаліст виявив себе рішучим прихильником продовження економічних реформ і подальшої інтеграції країни до Європейського Союзу.