Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Після політичної трансформації та соціально-економічних перетворень на зламі 80— 90-х років зусилля уряду Й. Анталл а були спрямовані на створення громадянського суспільства, перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки та входження країни до Євросоюзу й НАТО. У 1991 р. з роздержавлення об'єктів торгівлі, підприємств громадського харчування та сфери послуг розпочато процес приватизації, який на другому етапі охопив великі й середні підприємства. На початку 1992 р. у приватному секторі вже було задіяно близько 20 % працездатного населення й вироблялася третина всієї промислової продукції та чверть ВНП. Негативними явищами періоду реструктуризації та переходу до ринку були безробіття — 1 млн. чоловік (1990) і спад промислового й сільськогосподарського виробництва відповідно на 35 і 30 %, що зумовлювалося переорієнтацією угорської економіки зі Сходу на Захід.

На початку 1991 р. була запроваджена чотирирічна програма економічного розвитку країни, що передбачала зниження до мінімуму інфляції шляхом збалансування попиту і пропозиції, лібералізації експорту й імпорту, стимулювання підприємницької ініціативи, активної приватизації державних підприємств. Важливого значення у процесі оздоровлення економіки країни надавалося залученню іноземних інвестицій, угоди про захист яких були підписані з 17 країнами. У 1993 р. в економіку країни було вкладено 4 млрд. дол. іноземних інвестицій. Якщо в 1991 р. значна частина доходу країни від експорту (4,1 млрд.) йшла на обслуговування зовнішнього боргу, який становив 21 млрд. доларів, то наприкінці 1992 р. валютні запаси країни досягли 5 млрд. дол. Урядові Й. Анталла вдалося досягти домовленості з кредиторами про відстрочку оплати зовнішніх боргів. У 1994 р. 220 приватних компаній, на яких працювало 700 тис. чоловік, виробляли майже 60 % ВНП Угорщини. Завдяки такій політиці Угорська Республіка досить швидко зуміла налагодити випуск конкурентоспроможної продукції, майже 70 % експорту якої знаходило ринок збуту в країнах Заходу. Водночас перерозподіл суспільної власності, особливо реституція, внаслідок якої з обороту були виведені великі земельні ділянки, викликав невдоволення сільського населення. Не всі попередні власники, що отримали землю, поспішали її обробляти, а земельне питання набуло особливої гостроти. Станом на 1993 р. лише 16 % колишніх пайовиків заявили про своє бажання створити одноосібні господарства. Решта повернулися до старих кооперативів або створили нові. Невдоволення викликав перехід частини власності до рук іноземців.

На парламентських виборах у травні 1994 р. перемогла УСП, яка в коаліції з Ліберальним союзом вільних демократів (ЛСВД) сформувала новий уряд. Його очолив лідер соціалістів Дьюла Хорн, який не бачив альтернативи курсові на розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки в Угорщині. Розпочата в 1995 р. нова програма стабілізації економіки сприяла приведенню у відповідність до критеріїв Євросоюзу співвідношення дефіцитів державного бюджету, поточного платіжного балансу й ВВП. Прийнято урядову програму правової гармонізації законодавства Угорщини з правовими нормами Євросоюзу. У 1995 р. прийнято 15 нових законів, у тому числі про патентний захист винаходів, про охорону довкілля, митний і валютний кодекси, що відповідали правовим нормам ЄС. У програмі правотворчості особлива увага приділяється захистові прав людини, а також живої і неживої природи. Налагоджено нормальні політичні, дипломатичні й економічні зв'язки з Україною. Соціал-ліберальний уряд дав зелене світло частковій приватизації великих енергетичних підприємств і телефонних компаній (Угорського Телекому, Антена Хунгарія), Угорського товариства мінеральних мастил, п'яти регіональних товариств з газопостачання тощо.

Курс на інтеграцію до європейських структур і НАТО, проведення економічних і соціальних реформ продовжив уряд В. Орбана, який репрезентував правоцентристську партію молодих демократів Угорщини (ФІДЕС), що перемогла на парламентських виборах 1998 р. Пріоритетне місце в діяльності цього кабінету відводилося подоланню економічних відмінностей східних і західних областей країни. Річ у тім, що парадний фасад капіталізму споруджувався виключно в угорській столиці Будапешті, де наприкінці 1990-х років мешкало 20 % десятимільйонного населення країни, вироблялося 40 % ВВП й акумулювалося до 70 % усіх іноземних інвестицій. Тому рівень життя мешканця столиці суттєво відрізнявся від умов життя мешканця провінції, де більшу частину населення становили робітники шахт і металургійних комбінатів, дрібні фермери й безробітні. Економічному відродженню східних регіонів сприяли запроваджені урядом В. Орбана на десятирічний термін податкові пільги для іноземних фірм і компаній, які інвестують сюди кошти, а також будівництво сучасної автомагістралі від Будапешта до східного кордону. Цей напрям політики угорського уряду підтримали США, які відкрили у східних регіонах Угорщини три бізнес-офіси, з метою налагодження контактів між місцевими і американськими підприємствами.