Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

За ситуації, що склалася після політичної кризи 1947 p., СФЮ висунула ідею "третьої сили", згідно з якою уряди мали формуватися на основі СФЮ, МРП та радикалів. З 1948 по 1951 р. змінилося вісім урядів "третьої сили". Головне завдання, заявляли лідери "третьої сили", не допустити в країні диктатури ані зліва, ані справа.

У 1948 р. Франція була включена в систему допомоги за "планом Маршалла". Всього за період з 1948 по 1952 р. вона отримала 3,2 млрд. дол. Водночас Франція пішла на примирення з Німеччиною, після чого було зроблено перші кроки в напрямі до західноєвропейської інтеграції. Зокрема, в 1951 р. виникло Європейське об'єднання вугілля і сталі (Франція, ФРН, країни Бенілюксу), учасники якого домовилися про скасування експортних мит на сталь та вугілля, що було першим кроком до Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).

Наприкінці 40-х — на початку 50-х років економічна ситуація у Франції значно поліпшилася, зміцнився середній клас — основа демократії. Змінювалися пріоритети, припинився процес полівіння французького електорату, що мав місце в перші післявоєнні роки, французьке суспільство остаточно стало на шлях свободи та демократії. Водночас посилилися прояви негативного ставлення до комуністів: їх виганяли з армії, звільняли з державних посад. Наскільки доцільними були такі заходи у Франції? Це питання й досі залишається дискусійним. Безпосередньої загрози французькій демократії комунізм у цей період не становив, пік його авторитету пройшов, та й французький менталітет не приймає диктатури як такої — надто вже сильними були у Франції демократичні традиції. Французи відвернулися навіть від свого кумира де Голля, "рятівника нації", коли досить не об'єктивно запідозрили його у схильності до диктатури. ФКП за умов економічної стабілізації, зростання середнього класу швидко втрачала своїх прихильників. її чисельність різко скоротилася.

У 1951 р. лідери "третьої сили" провели в парламенті закон про мажоритарну систему виборів. Відповідно до цього закону обраним вважався той кандидат у депутати, який набрав 50 % плюс один голос. Якщо такого не виявлялося, призначався другий тур виборів, до якого допускалися всі ті, хто набрав не менше 12,5 % голосів виборців. У другому турі обраним вважався той, хто набрав відносну більшість голосів. Мажоритарна система непогано зарекомендувала себе у країнах з розвинутою демократією. Вона відкриває можливості для об'єднання у другому турі різних демократичних сил проти крайніх лівих і крайніх правих.