Автор: Коваль М.В | Рік видання: 1992 | Видавець: Київ: «Райдуга» | Кількість сторінок: 512
(consensus, від лат. consensus — згода, єдність) — 1) взаєморозуміння, згода з того чи іншого ...
загальний курс держави в міжнародних справам який регулює взаємовідносини з іншими державами та міжнародними організаціями ...
(від лат. memorandum — те, що треба пам'ятати) — 1) пам'ятний листок, нотатки для пам'яті; ...
Миролюбну політику Україна проводила й в інших міжнародних організаціях. Різноманітною була діяльність республіки в Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Зокрема, представники України виступали за розширення міжнародних культурних і наукових зв'язків, дбали про збереження й охорону культурної спадщини людства, сприяли ліквідації неписьменності в усьому світі. У питаннях розвитку шкільної справи, насамперед у країнах, що визволилися від колоніальної залежності, Українська PCP активно співробітничала й по лінії Міжнародного бюро освіти (МБО), Свідченням внеску українського народу в скарбницю світової культури було рішення ЮНЕСКО про відзначення 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.
У 1957 р. УРСР було прийнято до Міжнародного агентства по атомній енергії (МАГАТЕ). Представник!! республіки домагалися в цій організації заборони атом** ної та ядерної зброї, використання атомної енергії лише в мирних цілях. І це в той час, коли ядерні держави, зо* крема й СРСР, продовжували здійснювати свої програми вдосконалення зброї масового знищення людей.
Складно було працювати представникам України і в Міжнародній організації праці (МОП), у чотирьох галузевих комітетах якої вони брали участь. їм треба було виступати з питань про умови праці в металургійній промисловості, на вугільних шахтах та у будівництві, тобто в тих галузях народного господарства, в яких у самій республіці умови праці трудівників продовжували залишатися надзвичайно важкими.
Українська PCP була також членом багатьох інших міжнародних організацій, діяльність яких охоплювала широке коло життєво важливих проблем існування й дальшого прогресу людства.
Саме через міжнародні організації Українська PCP активно підтримувала національно-визвольний рух народів колоніальних і залежних країн, а також виступала проти виявів агресії з боку окремих країн. Коли у жовтні 1956 р. на Близькому Сході в результаті нападу на Єгипет об'єднаних сил Англії, Франції та Ізраїлю склалася небезпечна обстановка, на захист Єгипту з усією силою лунав голос українського народу. Імперіалістична агресія засуджувалась на численних мітингах трудящими, у спеціальній заяві уряду УРСР, у виступі представника республіки в ООН. Таку ж позицію зайняла Україна і в наступному році, коли виникла небезпека збройного нападу на Сірію. І в подальшому представники республіки в міжнародних організаціях рішуче засуджували колоніалізм, підтримували устремління поневолених народів до свободи і національної незалежності, хоча наша допомога їм незрідка носила кон'юнктурний характер і не завжди реально відповідала корінним інтересам цих країн. Та й самій Україні було б не зайвим те, що відправлялось у країни, які розвивалися. До всього під час бойових дій у Алжірі, Єгипті, Йєменській Арабській Республіці там були й військовослужбовці з нашої республіки.