Соціологія - Навчальний посібник

Вивчаючи досвід соціологів західноєвропейських країн стосовно місця для творчості і рутинної праці в діяльності членів організацій та рис культур, які їм притаманні, польський учений Зигмунд Довгялло прийшов до висновку, що як би не хотіло керівництво фірми, концерну чи теплиці формувати склад організації по-своєму, завжди в ній знайдуться ті, хто налаштований на творчість, і ті, які лише дисципліновано виконують поставлені перед ними завдання.

На факультеті управління і маркетингу, одного з провідних вищих закладів освіти Польщі, серед студентів III курсу були проведені дослідження на тему: Склад працівників фірми, що найбільше відповідає вимогам сучасного виробництва. Одним з питань анкети було: Якби ти був(ла) керівником фірми, яка виготовляє конкретну продукцію (меблі, сільськогосподарський інвентар, цеглу і т д.), кого б ти взяв(ла) на роботу: людей творчих чи тих. хто просто б сумлінно виконував поставлене перед ними завдання?

84% респондентів відповіли, що тих, хто б сумлінно виконував поставлене перед ними завдання; 6%—взяли б творчих працівників і лише 10% — вагалися з відповіддю. Правда, з тих 84% майже шістдесят зробили застереження, що якби вони були власниками, наприклад, цегельні, то взяли б тільки тих, хто прийшов робити на основі вже відпрацьованої технології, а не творити, тому що фірма, яка складалася б з "творців", на другий день неминуче збанкрутувала. В конструкторських бюро чи в організаціях, які займаються програмуванням, прогнозуванням, вирішенням екологічних проблем тощо, наявність людей творчих не тільки бажана, але й конче необхідна.

Людей кожна організація, звичайно, намагається прийняти кращих, з врахуванням специфіки їх праці. На основі досліджень західноєвропейський соціологів, а також досліджень, проведених в польських фірмах, З.Довгялло прийшов до висновку, що якщо не проводити старанного добору людей, то в кожній організації може бути близько 30% людей, які налаштовані на творчість.

Творча частина людей в організації завжди намагається знайти декілька шляхів вирішення питання. Як свідчать соціологічні дослідження, темп їх праці в процесі пошуку цих шляхів різко спадає. І якщо цих шляхів не знайдено, час змарновано, продуктивність зменшена, фірма терпить збитки. Але якщо новації дійсно добре продумані, науково розраховані, то продуктивність праці значно зростає. Тому "розкіш" постійного ризику, вважає Довгялло, можуть собі дозволити малі, а часом і деякі середні фірми. (Правда, поняття "мала фірма" досить умовне. В США такою вважається організація до 250 чол., в Німеччині і Великобританії—до 50 чол., в Туреччині — до 10 чол., в Польщі —до 6 чол.).