Соціологія - Навчальний посібник

Важливим чинником, який впливає на всі структурні елементи організації, є навколишнє природне та соціальне оточення. Але якщо природне оточення діє в більш-менш однаковому рівні на всі організації, то соціальне (клієнти, партнери, постачальники, інші організації) значною мірою диференційоване.

Американський соціолог Гріффін Ріккі в праці "Основи управління організаціями" виділяє дві форми соціального оточення: зовнішнє середовище і внутрішній простір.

Зовнішнє середовище складається з двох сфер: загальної і цільової.

• Загальна сфера зовнішнього середовища має п'ять вимірів:

1. Економічний (торговий баланс, рівень інфляції, рівень безробіття, доступність кредитних та сировинних ресурсів, структура господарства, фінансовий стан, попиту тощо).

2. Науково-технічний (методи, завдяки яким засоби виробництва перетворюються в продукти і послуги, рівень державного контролю за якістю товарів, захист національних технологій).

3. Соціокультурний (рівень життя населення, звичаї, обряди" моральні цінності, демографічні особливості, економічна освіченість суспільства, відношення до релігії тощо).

4. Політично-правовий (стабільність уряду, ставлення державних інституцій до суб'єктів ринкового господарювання, політичний клімат та правовий захист в суспільстві, антимонопольне законодавство).

5. Міжнародний (вплив міжнародної ситуації на діяльність організацій в конкретно взятій країні, статистичний аналіз зовнішньоекономічних зв'язків, національні відмінності).

• Цільове зовнішнє середовище складають:

конкуренти —- організації, які конкурують з даною організацією у сфері засобів виробництва;

клієнти — ті, хто придбає продукцію фірми або платить за послуги, які надає організація тій чи іншій людині;

постачальники—організації або окремі особи, які поставляють засоби, сировину тощо для інших організацій. Наприклад, заводу, який виготовляє автомобілі, одна фірма поставляє шини, інша — електричне обладнання, ще інша — систему охолодження і т. д.;

групи інтересу — це такі групи, члени яких лобіюють інтереси певної організації як всередині, так і за її межами—в законодавчій, виконавчій, судовій владах на різних рівнях, в телебаченні, радіо, пресі і т. д;

власники—люди, які є акціонерами, фундаторами даної фірми, організації, асоціації.

Внутрішній простір у свою чергу складається з: адміністрації, членів організації та створеної ними культури.

Адміністрація — це структура, члени якої виконують керівні функції в організації. Вона може бути представлена декількома (а іноді і однією) особами. В деяких організаціях управління може здійснюватись на колективних засадах в формі правління, зібранням уповноважених членів організації тощо.

Члени організації, згідно з думкою американських і західноєвропейських соціологів,— це люди, для яких дана фірма є постійним місцем роботи. Ті, які працюють в ній тимчасово, не є її членами.

Організаційна культура—це сукупність цінностей, звичаїв, традицій, форм поведінки, моральних засад тощо, які цементують організацію, визначають напрями діяльності, сприяють усвідомленню людиною своєї значущості в організації і ролі останньої в житті кожного її члена. Це "символічні" засоби духовного і матеріального внутрішнього оточення. "Організаційна культура— могутня сила, яка може працювати на організацію або проти неї",— відзначають російські вчені О. Віханський та А. Наумов.