Соціологія - Навчальний посібник

Сьогодні в літературі з соціології праці визначено ряд мотиваційних форм організації праці. Соціологи зазначають, що мотиваційна сила залежить від віку працівників, їх статі, рівня і виду отриманої освіти, професійного досвіду тощо.

Відповідно до індивідуального виконання вчені виділяють такі форми організації праці:

а) ротація; б) розширення виробничого циклу; в) збагачення змісту роботи.

Ротація праці — це циклічна зміна завдань, які виконують члени організації. Вона може бути реалізована в двох формах, а саме:

— зміна операції зі збереженням виду праці;

— зміна типу діяльності, наприклад, перехід від основних форм діяльності до другорядних.

Ротація праці є першою спробою використання її організації як внутрішнього джерела мотивації. Це своєрідна реакція на негативні прояви, які виникають в результаті абсолютизації процесу спеціалізації праці.

Слід зазначити, що серед соціологів і економістів ротація як форма праці не має однозначної оцінки. Деякі практики взагалі заперечують її вплив на формування мотивації праці. Вони стверджують, що ротація— це тільки зміна одного виду діяльності на інший. При цьому і другий і перший, вважають вони, не мають ніякого мотиваційного значення, і взагалі ротація праці задовольняє тільки невелику кількість потреб.

Заради справедливості слід зазначити, що ротація праці сьогодні широко використовується в тих галузях виробництва, де ще має місце важка фізична праця або її виконання вимагає значних зусиль. Відносно легко вона здійснюється там, де рівень умов праці в паралельних галузях близький за змістом і формою.

Розширення виробничого циклу

Змістом розширення виробничого циклу є поєднання більш-менш подібних, а іноді і різних операцій, які здійснюються на різних етапах виробничого процесу. Метою розширення виробничого циклу є надання більшої свободи дій працівникові.

Розширення виробничого циклу — це:

— продовження циклу праці шляхом поєднання кількох, раніше подрібнених операцій. Наприклад, було декілька операцій (3-4 по 5 хв., кожна), їх об'єднують в один цикл, який охоплює вже не 15-25, а 12-18 хв. Слід зазначити, що загальне зменшення часу залежить від виду виконаних операцій, кваліфікації працівника, психічних рис характеру робітників тощо;

—доповнення до виконаних основних дій ще й декількох допоміжних, зв'язаних основним чином з обслуговуванням місця праці;

— прийняття на себе працівником додаткової відповідальності за виконану працю, організація ритмічності процесу.

Розширення виробничого циклу відносно легко впроваджується в тих виробничих процесах, де висока питома вага ручної і напівмеханічної праці.

Значно важче її впроваджувати в механізованих і автоматизованих процесах, тому що об'єднання операцій вимагає повної переналадки системи механізмів, що веде до значних втрат, а часом і неповного завантаження окремих ланок в механізованих і автоматизованих системах.

Тож значення мотивації цієї форми є недостатні. Хоча, звичайно, її використання робить працю більш різноманітною, вимагає від суб'єктів високого почуття відповідальності, проте вона, по суті, не змінює ні змісту роботи, ні її функцій.