Соціальна географія: навч. посібник

Терміни "віртуальна реальність", "віртуальний", "віртуальна економіка" останнім часом набули такого поширення, що створили враження про паралельне існування ще одного світу — віртуального. Чи існує цей світ насправді? Якщо так, то що він собою являє? Чи маємо право говорити про "віртуальну науку", наприклад, про "віртуальну соціальну географію"? Чимало сучасних вчених намагаються дати відповіді на подібні запитання. Спробуємо спочатку проаналізувати зміст поняття "віртуальний".

У фахових наукових довідкових виданнях, "віртуальний" (лат. virtualis — сильний, здібний) трактується як можливий чи такий, що може виявитися за певних умов ^*151 .

*151: {Словарь иностранных слов. — 18-е изд. — М: Рус. яз., 1989. — С. 106.}

Дещо по-іншому трактують зміст поняття "віртуальний" українські вчені Національного інституту українсько-російських відносин А. Гуцал, М. Ожеван. Вони відшуковують корені цієї дефініції в латинському слові virtus і перекладають його як таке, що має значення незвичності, непересічності, доблесті та мужності, а також доброчесті, моральної довершеності, душевної шляхетності. Вчені, проводячи паралель стосовно етимологічної спорідненості цього virtus з українським "вірити" І похідними від нього "вірогідне" (гідне віри) та "ймовірне" ("ймив", тобто "мав у руках", а відтак — повірив), стверджують, що таке "віртуальне" вказує не на уявно-ілюзорні (як це зараз переважно і використовується), а на практичні речі та вміння людини ними оперувати. Вони наголошують: характерне у цьому сенсі й звернене до особистого досвіду "вміння" (етимологічно — "у мене є").

Отже, коли взяти за основу таке трактування поняття "віртуальний", то очевидно, що воно десь наближається до змісту поняття "поле" у нашому розумінні. Правомірність такого висновку підтверджує й те, що А. Гуцал і М. Ожеван розглядають віртуальність у ще одному сенсі — "як некласичну парадигму світосприйняття". Це знову ж таки засвідчує про ще один ракурс пошуків побудови нової парадигми науки XXI ст.

Основними аргументами стосовно обґрунтування віртуальності "як некласичної парадигми світосприйняття" А. Гуцал та М. Ожеван наводять такі міркування: оскільки сучасне очаснюється минулим і майбутнє уявляється не наперед визначеним, а ймовірнісно-множинним, то все це щодо суспільних процесів є віртуальним і зумовлюється фундаментальними стилями життя людини та суспільства, яким належить своєрідна роль "дивних атракторів" або ж патернів соціальної структури.

А. Гуцал і М. Ожеван доходять висновку, що внаслідок цього відбувається проектування інноваційно-стійких структур і водночас "відсів" структур нежиттєздатних, які мусять обов'язково розвалитися і відмерти. На їх думку, і людина, і суспільство потребують віртуалізації, яка означає, що для справжнього розуміння властивостей речей слід заглиблюватись у власний неповторно-індивідуальний суб'єктивний досвід. "Із простого поняття чи сприйняття речі подібні властивості вивести неможливо". Реальна річ містить у собі множинність емпіричних якостей, але обособлює їх лише віртуально, бо вони не можуть виявитись усі водночас як якості цієї конкретної речі. Коли ж такою "річчю" вважати наш Всесвіт, то можна допустити множинність віртуальних світів у дусі Лейбніца. Щоправда, як вважав сам Лейбніц, попри всю віртуальну множинність нам випало щастя жити у "найкращому зі світів". Ось чому А. Гуцал і М. Ожеван стверджують: поділ реального на суб'єктивний та об'єктивний світи, з погляду сучасності, умовний. Вони впевнені: фактично існує біполярна омнієктивність (лат. omnia — все), невід'ємними полюсами якої виступають суб'єктивність свідомості та об'єктивність матерії. Взаємодія між названими полюсами відбувається завдяки віртуальному "третьому світові" (за Г. Сковородою) належного буття людських цінностей. Такі цінності чогось варті лише у тому випадку, якщо вони не знецінюються предметно-практичною "критикою". Так само й ідеї чогось варті, якщо вони здатні опредмечуватись, матеріалізуватись.

Отже, взявши до уваги ці міркування, можна дійти висновку, що суб'єктивна свідомість, об'єктивна матерія та віртуальний світ є реальними, тобто існують. Цей висновок надзвичайно важливий для розуміння суті соціальної реальності, яка твориться людиною, а тому ця соціальна реальність не може не бути суб'єктивною, багатоманітною й ієрархічною. Безумовно, соціальна реальність має продовження у віртуальному світі завдяки одночасному існуванню в інтегральному соціальному часі та просторі, який розпадається на низку соціальних часів і просторів і накладається на конкретні геопросторово-часові координати. У таких соціальних часах і соціальних просторах індивідуальне "Я", зустрічаючись з "Іншими", безперервно самоідентифікується. Кожна людина має власний інтегральний соціальний простір і час, який поділяється на низку соціальних просторів і часів. Наприклад, вона має власний соціальний сакральний простір (відвідуючи храм, людина сподівається на повну безпеку в просторі) і соціальний сакральний час (святкуючи релігійні свята, людина прагне потрапити у "вічний час", тобто у безсмертя) чи соціальний культурний простір і содіяльний культурний час. Однак ці соціальні простори та часи людини по-іншому сприймаються й оцінюються "Іншими". Отже, соціальна реальність не може існувати без суб'єктивного досвіду.

Оскільки соціальна географія вивчає соціальну реальність, то вона не лише повинна враховувати згадані особливості содіяльної реальності, а й може існувати у віртуальній реальності, тобто ми маємо право стверджувати про реальне існування віртуальної соціальної географії.

Враховуючи те, що віртуальний світ — це багатоваріантна модель реального світу, яка не просто відтворює реальність, а постійно й активно творить її, можна дійти висновку, що головним завданням реальної віртуальної соціальної географи с і вивчення, і відтворення у моделях реального соціального світу.

Існують ще й інші трактування змісту поняття "віртуальна реальність". Так, після появи комп'ютерних технологій почалося обговорення нової реальності, яка твориться за допомогою комп'ютерних пристроїв і систем і яку всі почали називати віртуальною реальністю (Virtual reality). Щоправда, думки фахівців дещо не збіглися. Декотрі до віртуальної реальності відносять лише комп'ютерні системи, що забезпечують візуальні та звукові ефекти. Такі ефекти переносять користувача в уявний світ за екраном монітора з образами та звуками, які дають відчуття реальності. Взаємодія користувача з цим світом відбувається за допомогою різноманітних сенсорів (наприклад, шолом і рукавички). Це допомагає збільшувати відчуття реальності та враження від неї. Така взаємодія може бути у формі комп'ютерного моделювання, що дає змогу користувачеві зануритись у штучний світ і безпосередньо діяти в ньому, або в інших формах, які, наприклад, можуть забезпечувати зворотний зв'язок комп'ютерних систем із користувачем. Використовуючи такі технології, можна створити штучну віртуальну соціальну географію, але її слід відрізняти від реальної віртуальної соціальної географії, про яку вже згадувалося, оскільки в цьому випадку мова може бути лише про штучну віртуальну соціальну географію у межах сучасних комп'ютерних технологій.

Зазначимо, що формування і використання штучних віртуальних соціально-географічних знань уже має місце в сучасних комп'ютерних системах. Такі знання створюються у вигляді образів, смислових сцен з метою реклами (наприклад, щоб привабити людей у зони тих чи інших туристичних об'єктів) або з метою маніпулювання суспільною свідомістю, за допомогою репрезентативних образів фальшиво-спотвореної дійсності, чи з іншою метою. Отже, розвиток штучної віртуальної соціальної географії у межах сучасних комп'ютерних технологій повинен відбуватися так, щоб уникнути протиріччя з головними законами існування Всесвіту та морально-етичними цінностями сучасної цивілізації на планеті Земля.

І нарешті, на нашу думку, можна розглядати розвиток комп'ютерної технологічної віртуальної соціальної географії, під якою ми маємо на увазі соціально-географічні знання, що формуються у комп'ютерних мережах на веб-серверах і окремих веб-сторінках (website); соціально-географічну інформацію у вигляді баз даних, літературних джерел картографічного матеріалу, які містяться в комп'ютерних мережах і можуть бути використані для соціально-географічних досліджень, і сучасні комп'ютерні технології для отримання й обробки соціально-географічної інформації, моделювання та прогнозування.

Відбувається стрімке, але, на жаль, спонтанне і безсистемне розширення географічних Інтернет-ресурсів, що ускладним: пошук необхідної й конкретної соціально-географічної інформації та використання матеріалів соціально-географічних досліджень.

Детальна інформація про географічні ресурси Internet України подана на сайті географічного факультету — http://www.geo.univ.kiev.ua , на якому зазначається: українські географічні ресурси Internet поки що не отримали належного розвитку. Ці ресурси мають переважно або суто економіко-географічний зміст (сайти економічних факультетів університетів: Київський національний економічний університет http://www.kneu.kiev.ua Донецький державний університет http://www.dstu.donetsk. та Тернопільська академія національної економіки http:// www.tane.ssft.ternopil.ua та ін.), або ж прикладний комерційний картографічний характер (Інтелектуальні системи ГЕО http://www.isgeo.com , НВП "Картографія" http://www.ukrmap. kieu.ua ). Крім того, констатується, що ресурси географічних факультетів України подані переважно лише у контексті з іншими факультетами як складові частини вищих навчальних закладів і не мають самостійного впровадження та значного обсягу інформації. Вони здебільшого суто інформативно-описові, рідко містять практичну інформацію, не відповідають сучасним проблемним напрямам розвитку географії, не сприяють інтерактивній співпраці з користувачем Internet .

З метою порівняння аналізуються ресурси європейських держав, які містять детальну конкретну інформацію з географічних питань, мають конкретний вузькогалузевий прикладний характер. Такими, насамперед, е сайти Європейської географічної асоціації студентів і молодих спеціалістів ( European Geographic Association for Students and Young Geographers http://www.egea. uu.nl ), а також Geography Association http://www.geography.org.uk, Library of Utrecht University http://www.library.uu.nl, картографічний сайт з он-лайн картами та пошуковою системою http://terraserver.microsoft.com тощо.

Інтенсивний розвиток комп'ютерної технологічної віртуальної географії загалом і комп'ютерної технологічної віртуальної соціальної географії зокрема має надзвичайно велике практичне значення.

По-перше, прискорюється подальший розвиток і географії, і соціальної географії як традиційних галузей знань.

По-друге, географічні знання, у тому числі загальногеографічні, стають доступними фахівцям, спеціалістам, управлінцям, що сприяє їх широкому використанню в управлінні суспільними територіальними системами різного ієрархічного рівня. Такі знання необхідні органам управління, наприклад, при вивченні зарубіжного чи вітчизняного досвіду їх використання у практиці управління або в інших ситуаціях. У системі Internet можна отримати дуже швидко інформацію, яка опосередковано чи безпосередньо може бути використана в практиці життєдіяльності населення у межах тих чи інших територіальних суспільних систем, зокрема за такими найвідомішими електронними адресами:

http://www.yahoo.com/ — пошуковий портал, каталог, в якому інформація подається за розділами — для кожної країни свій розділ;

http://www.britanica.com/ — всесвітньо відома енциклопедія в електронному варіанті;

http://www.nasa.gov/ — інформація американського агентства з дослідження космосу, великі збірки фотографій земної поверхні;

http://www.esri.com — гіс, бази даних, географічні карти;

http://www.uazone.net/atlas/ — цифровий атлас України.

По-третє, штучна віртуальна географія загалом і штучна віртуальна соціальна географія зокрема у межах сучасних комп'ютерних технологій стала потужним фактором підвищення якості підготовки географів і соціогеографів, що засвідчують веб-сторінки вищих навчальних закладів, на яких даються навчальні програми, посібники, обмін думками викладачів та ін. Завдяки системі Internet і на її базі стали можливими періодичні міжнародні студентські конференції на певну тематику.

Отже, нагальна потреба сьогодення — систематизоване розміщення матеріалів у комп'ютерних системах, у тому числі в міжнародній системі Internet, згідно зі структурою географічної науки (галузевою і територіальною). Розв'язання цього завдання дасть змогу ефективніше використовувати наявний у мережах фактичний матеріал, здійснювати ефективний обмін інформацією між соціогеографами й дослідниками інших галузей знань.

Підсумовуючи, зазначимо: ми окреслили та визначили за змістом і завданнями подальшого розвитку такі види віртуальної соціальної географії:

1. Реальна віртуальна соціальна географія.

2. Штучна віртуальна соціальна географія у межах сучасних комп'ютерних технологій.

3. Комп'ютерна технологічна віртуальна соціальна географія.

Очевидно, за аналогією, маємо право розрізняти такі види віртуальної соціальної географії:

1. Реальна віртуальна соціальна географія.

2. Штучна віртуальна соціальна географія у межах сучасних комп'ютерних технологій.

3. Комп'ютерна технологічна віртуальна соціальна географія.

Однак у цьому випадку йтиметься про конкретні соціо-географічні об'єкти, процеси, явища, предмет регіональної соціальної географії, її специфічні та загальні завдання у різних площинах віртуальності.

Безумовно, розвиток різних видів віртуальної соціальної географії та регіональної соціальної географії у XXI ст. буде інтенсивно диверсифікуватися, що позначиться на формуванні систем знань у межах цих наук у традиційному вигляді: вони не лише зростатимуть кількісно і якісно значно швидшими темпами, ніж дотепер, а й впроваджуватимуться у практику в більших масштабах і в значно стисліші строки, ніж це відбувається зараз.