Соціальна географія: навч. посібник

Автор: | Рік видання: 2007 | Видавець: Київ: Знання | Кількість сторінок: 349

5.1. Напрями модифікації традиційних методів дослідження регіональної соціальної географії у XXI ст.

У XXI ст. зазнають подальшої модифікації традиційні методи дослідження, які до цього часу застосовувалися і тепер використовуються при здійсненні регіональних соціально-географічних досліджень.

Інтенсифікація такої модифікації, на нашу думку, зумовлена:

— масштабами історичного поступу цивілізації на планеті Земля;

— впливом глобалізації на розвиток суспільного менталітету та суспільного інтелекту в різних державах світу;

— революцією у технологічному розвитку;

— застосуванням технологічних інновацій в управлінні складними соціальними системами;

— інтенсифікацією розвитку і диверсифікацією засобів масової інформації;

— трансформацією соціальної комунікації.

Поява і розвиток комп'ютерних технологій кардинально змінили взаємовідносини між "Я" соціогеографа і досліджуваним соціогеографічним об'єктом. Саме тому модифікація всіх традиційних методів дослідження тією чи іншою мірою пов'язана з комп'ютерними технологіями. Насамперед це стосується літературного методу, суть якого полягає у відборі й аналізі літературних джерел, що стосуються об'єкта, явища чи процесу вивчення.

Особливість нашого часу полягає в тому, що низка літературних джерел міститься в бібліотеках, розташованих у системі Internet . Для прикладу можна навести дані про електронну бібліотеку кафедри філософії та методології науки філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, електронна адреса якої — Этот адрес e-mail защищен от спам-ботов. Чтобы увидеть его, у Вас должен быть включен Java-Script Тут можна ознайомитися з такими важливими працями для соціально-географічних досліджень, як Л. Гумильова "Етногенез та біосфера Землі", М. Вебера "Основні соціологічні поняття", П. Гайденка "Еволюція поняття науки" та ін. Серед літературних джерел цієї бібліотеки, — сучасна англомовна література у перекладних варіантах, наприклад, праця T. Парсонса "Поняття суспільства: компоненти та їх взаємовідношення". Діють приватні електронні бібліотеки, доступні для загалу. Наприклад, цікава підбірка літературних джерел міститься в електронній науковій бібліотеці Воєводіна (електронна адреса http://enbv.narod.ru ). Щоправда, більшість літературних джерел, які зберігаються в цій бібліотеці, відносяться до сфери економічних інтересів. Однак передбачається, що в її складі у перспективі буде розміщена широка палітра літературних джерел, яка суттєво розширить до них доступ науковців найрізноманітніших галузей знань, у тому числі соціогеографів.

Отже, створюється низка бібліотек у міжнародній системі Internet, які не лише суттєво полегшать здійснення наукових досліджень, а й виокремлять віртуальний пласт нової бази даних у вигляді літературних джерел в електронному варіанті, легко доступних і для науковців, і для найрізноманітніших користувачів.

Дуже важливо, щоб при цьому користувачі могли без перешкод отримувати необхідні для них електронні копії літературних джерел. Це, звичайно, полегшило б здійснення подальших досліджень. Очевидно, в перспективі літературні джерела могли б бути доступними і через телевізійну мережу, яка із засобу масової інформації може перетворитися вже у найближчій перспективі на засіб наукової комунікації.

Зазнає модифікації найдавніший метод — описовий. В інформаційних мережах можна ознайомитися з описами найрізноманітніших територіальних суспільних систем (наприклад, за електронною адресою www.lviv.ua2.htm — описами м. Львова, інформацією про публікації, які містять описову інформацію стосовно Львова тощо).

Дуже часто описова інформація доповнюється картографічною. Описи багатьох населених пунктів подаються приблизно за такою схемою: географічне положення, історична довідка, населення, список установ, організацій та їх контактні реквізити (адреса, телефон), розвиток економіки, інвестиційні пропозиції, набір знімків із найцікавішими об'єктами та ін. Схема подачі за матеріалом окремих поселень або районів може дещо відрізнятися, але найголовніші відомості майже завжди присутні. В найближчій перспективі такий опис буде супроводжуватися відеороликами, можливістю прямих контактів із посадовими особами, спеціалістами, які працюють або проживають в обстежуваних об'єктах. Це дасть змогу широко застосовувати соціологічні методи (наприклад, інтерв'ю) у модифікованих варіантах за допомогою використання нових засобів комунікації.

Будуть розвиватися методи спостереження та способи отримання й використання описової статистики, зокрема соціальної, яка має вигляд наборів числових даних, що характеризують ту чи іншу ситуацію. По-перше, спостереження й отримання статистичних даних суттєво спроститься внаслідок розвитку моніторингових систем, розташованих в інформаційних мережах.

Термін моніторинг (англ. monitoring — спостерігати) у найширшому розумінні — це спеціально організоване, систематичне спостереження за станом об'єктів, явищ, процесів з метою їх оцінки, контролю, прогнозу. Таке спостереження може бути спеціально організованим як соціальний моніторинг. Однак соціальний моніторинг може бути організований у складі соціально-економічного. Під соціально-економічним моніторингом слід розуміти систему періодично повторюваних спостережень за одним чи багатьма елементами соціально-економічного середовища в конкретних геопросторово-часових координатах, що здійснюється з певною метою за наперед розробленою програмою.

Залежно від мети здійснення соціально-економічного моніторингу, отже, моніторингу сфери праці та моніторингу використання трудового потенціалу, можна" на нашу думку, розрізняти його види. Ми виділили такі найпоширеніші, на наш погляд, види моніторингу: діагностичний, фіксуючий, проектний, стратегічний, багатоцільовий.

Діагностичний соціально-економічний моніторинг — це така система повторюваних спостережень за одним або багатьма елементами соціально-економічного середовища впродовж визначеного періоду в конкретних геопросторово-часових координатах" яка здійснюється з метою встановлення соціально-економічного діагнозу цього середовища. Він може бути пілотажний (вибірковий) — коли діагностуються вибрані об'єкти чи процеси середовища, і суцільний — коли обстежується всі відомі об'єкти та процеси. За часом, упродовж якого здійснюється цей вид моніторингу, він може бути короткотривалим (до року), довготривалим (понад рік).

Фіксуючий соціально-економічний моніторинг — система повторюваних спостережень за одним чи багатьма елементами соціально-економічного середовища впродовж визначеного періоду в конкретних геопросторово-часових координатах, що здійснюється з метою створення банку даних для найрізноманітніших споживачів. Фіксуючий соціально-економічний моніторинг повинен бути перманентним, тобто таким, який здійснюється постійно.

Проектний соціально-економічний моніторинг — стеження за параметрами соціально-економічного середовища з метою виявлення їх відповідності параметрам, закладеним у проектній документації. Він також може бути короткотривалим (до року) або довготривалим (понад рік).

Стратегічний соціально-економічний моніторинг — це детермінований у часі та систематизований у завданнях процес відстеження відхилень параметрів реального стану соціально-економічного середовища від тих параметрів, якими би це середовище мало володіти, згідно зі соціально-економічною стратегією розвитку досліджуваної території. Стратегічний соціально-економічний моніторинг може бути короткотривалим (до року), середньотривалим (один — п'ять років), довготривалим (понад п'ять років).

Серед найважливіших стратегічних завдань соціально-економічного моніторингу в методичній літературі вирізняються такі:

— контроль за дотриманням графіка виконання окремих проектів;

— аналіз поступу стосовно запланованих результатів;

— аналіз причин невиконання окремих проектів, формування рекомендацій з метою усунення недоліків;

— аналіз змін зовнішнього оточення — законодавства, конкуренції в регіоні, економічного стану;

— аналіз внутрішніх соціально-економічних змін;

— аналіз соціально-економічних змін на досліджуваній території внаслідок виконання стратегічного плану, оцінка ефективності та реалістичності окремих його складових;

— виявлення критично важливих елементів стратегічного плану.

Багатоцільовий моніторинг — водночас діагностичний, фіксуючий, проектний, стратегічний, тобто його організація має на меті досягнення багатьох цілей одночасно, а також розв'язання різнопланових завдань.

До вагомих завдань соціально-економічного моніторингу України у XXI ст. належить забезпечення за допомогою відстеження соціально-економічної інформації збереження цінностей, визначених у сучасних нормативно-законодавчих актах України. Серед цих цінностей — державність і національна безпека України. Крім того, за допомогою соціально-економічного моніторингу повинна зміцнюватися основа подальшого розвитку нашої держави, яка також визначена у названому проекті, — європейський вибір, відданість України загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та гарантованої демократії.

Однак найвища цінність сучасного цивілізаційного прогресу — це людина, права особистості:

— на життя, повагу гідності людини;

— на власний вільний розвиток, свободу та недоторканість;

— на вільний вибір місця проживання та недоторканість житла;

— на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;

— на свободу світогляду, віросповідання;

— на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, участь у професійних спілках;

— на отримання і поширення інформації, участь в управлінні державою;

— обирати та бути обраною;

— на підприємництво, приватну власність, у тому числі власності на землю;

— володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності;

— на свободу праці, повну та своєчасну винагороду за неї, вибір професії та виду заняття, на освіту, охорону здоров'я, медичну допомогу, медичне страхування;

— право особистості на соціальний захист.

Отже, подальший розвиток соціально-економічного моніторингу, у тому числі соціального, повинен бути спрямований на те, щоб зберегти ці найвищі суспільні цінності. Без розв'язання цього завдання неможливий поступ України як держави у XXI ст.

Оскільки соціально-економічний моніторинг — система, то, як і будь-яка інша система, він має, по-перше, ієрархічну будову, по-друге, — складну поелементну (компонентну) структуру, по-третє, — унікальну територіальну організацію.

Розглянемо насамперед ієрархічну будову соціально-економічного моніторингу. Соціально-економічний моніторинг, відповідно до масштабів території, на якій він здійснюється, може бути глобальним, національним або загальнодержавним, регіональним і локальним.

Глобальний соціально-економічний моніторинг — це система повторюваних спостережень за одним або багатьма елементами соціально-економічного середовища впродовж визначеного періоду на планеті Земля. Цей вид моніторингу здійснюється міжнародними центрами і організаціями, у тому числі тими, що підпорядковані Організації Об'єднаних Націй. Прикладом глобального соціально-економічного моніторингу може бути демографічний моніторинг, за допомогою якого відстежується динаміка населення на планеті загалом і в розрізі окремих країн світу. Цей моніторинг — підґрунтя для створення глобального моніторингу використання трудового потенціалу.

Національний, або загальнодержавний соціально-економічний моніторинг — такий соціально-економічний моніторинг, який здійснюється впродовж визначеного періоду в межах конкретної держави. Прикладом національного моніторингу може бути моніторинг системи індикаторів стану економічної безпеки, що здійснює Національний інститут стратегічних досліджень. Інститут розмістив цю моніторингову систему на власній web-сторінці в режимі on-line http://www.niss.gov.ua . Ця моніторингова система становить періодично поновлювану і створювану заново інформацію у вигляді друкованих праць та в електронному вигляді.

Ще один приклад національного моніторингу — моніторинг макроекономічних показників України, розміщений на такій електронній інтернетівській сторінці: http://www/.ukrdzi.com. ua/www/information/vvp.shtml.

Обидві згадані національні чи загальнодержавні моніторингові системи містять низку показників, які характеризують особливості використання трудового потенціалу. Це засвідчує, що вже у найближчій перспективі зі складу названих національних, або загальнодержавних моніторингових систем можуть бути виділені моніторинги використання трудового потенціалу.

Регіональний соціально-економічний моніторинг — це соціально-економічний моніторинг. Він здійснюється впродовж визначеного періоду в розрізі регіонів, розташованих у межах конкретної держави або на території кількох держав. Прикладом регіонального моніторингу може бути моніторинг соціальних показників, який здійснюється Міністерством економіки України в межах областей. З результатами цього моніторингу можна ознайомитися на електронній інтернетівській сторінці за адресою: www.megov.ua.

Локальний соціально-економічний моніторинг організовується на відносно невеликій території (міста, селища міського типу, сільського поселення, адміністративного району) впродовж визначеного періоду. Приклад локального соціально-економічного моніторингу — система інформаційного обігу в будь-якому сучасному органі місцевого самоврядування. У такій системі розглядається низка проблем. Так, у глобальній комп'ютерній мережі Львівська міська рада має свою web-сторінку за адресою http://www/city-adm.lviv.ua , робота над створенням і розміщенням якої в системі Internet розпочата в грудні 1997 р. Сторінка

Львівської міської адміністрації має шість мов: українську, англійську, російську, польську, французьку, німецьку. Її щоденно відвідують приблизно 150 осіб. На ній міститься:

— інформація для гостей міста: розклад руху літаків, поїздів, автобусів, маршрутних таксі, віртуальна екскурсія по Львову ("Львів у світлинах");

— новини міської ради: прес-релізи, графік прийому громадян керівниками міської ради, рішення і розпорядження міської ради, вихід на законодавчі бази;

— історична довідка про Львів;

— інформація про неурядові організації міста;

— відомості відділу культури і мистецтва про бібліотеки, театри, музеї, фестивалі, новини культурного життя;

— мапа Львова;

— відомості про погоду в м. Львові;

— виходи на пошукові сервери України та Росії;

— вихід на інші Львівські web-сторінки;

— інформація про українську геральдику.

Сторінка містить книгу відгуків і прямий зв'язок із web-майстром, а гості львівської Інтернет-сторінки мають змогу отримати свіжу інформацію про події в місті.

Ще один приклад локального тематичного соціально-економічного моніторингу — моніторинг публікацій у засобах масової інформації, який здійснює Комітет моніторингу свободи преси в Криму. Результати цього моніторингу періодично висвітлюються на інтернетівській електронній сторінці за адресою: http://www.press.crimea.ua/projectur.html.

Елементи ієрархічної будови соціального моніторингу можуть організовуватися як інформаційно-пошукові системи, орієнтовані на конкретну територію, тобто як геоінформаційні системи (ГІС). Активно розробляються різноманітні моделі геоінформаційних систем із широкими можливостями автоматизації географічних досліджень будь-якого напряму. Спостерігається справжній бум розроблення і впровадження пошукових систем практично в усі сфери людської діяльності. Сектор ГІС становить важливу гілку ринку програмних засобів.

Значущість ГІС важко переоцінити: адже це — комп'ютерні системи, призначені для роботи з картами і прив'язаними до них базами даних. Отже, геоінформаційні системи — сучасні комп'ютерні технології, що використовуються для візуалізації існуючих у цифровому вигляді даних за допомогою картографічного матеріалу, їх обробки, аналізу та подання результатів цього аналізу в картографічному і цифровому вигляді.

Геоінформаційні технології використовують так звані просторові й атрибутивні дані. При цьому просторові дані — це інформація про земну поверхню, об'єкти, що на ній розташовані, та про їх просторові взаємозв'язки. Атрибутивні дані — ознаки, властивості земної поверхні чи об'єктів.

Геоінформаційні системи відрізняються від усіх інших технологій тим, що вони:

— дають змогу працювати з цифровою моделлю території;

— допомагають формувати бази даних і прив'язувати їх до об'єктів на території;

— дають змогу здійснювати низку маніпуляцій з усіма видами даних;

— містять окремий блок для оформлення картографічного матеріалу і його видруку.

За допомогою ГІС можна (і доцільно) розв'язувати різноманітні завдання інформаційного характеру, які стосуються ведення та використання даних стосовно:

— земельного кадастру;

— містобудівного кадастру;

— нерухомого майна (будинки та споруди);

— систем інженерних комунікацій;

— інформаційних систем у проектно-будівельному комплексі;

— управління промисловим комплексом території;

— екології та санітарного очищення території;

— управління і контролю за станом благоустрою території;

— житлового господарства;

— транспортного комплексу;

— охорони пам'яток історії та культури;

— управління оперативними службами території.


ГІС застосовуються при розв'язанні найрізноманітніших завдань, наприклад, при:

— виборі місця розташування нових об'єктів діяльності (точок роздрібної торгівлі, банкоматів, об'єктів обслуговування тощо);

— визначенні зон обслуговування (об'єктів соціальної інфраструктури й інших об'єктів);

— плануванні маршрутів у аварійних службах, службах доставки товарів і послуг;

— проведенні демографічного аналізу в інтересах розвитку соціальної сфери та ін.

Найпоширеніші настільні ГІС-системи: ArcView 2.х-3.х (ESRI Inc., www.e8ri.com ) і Mapinfo 3.х-4.х (Mapinfo Corp., www. mapinfo.com ).

Соціально-економічний моніторинг можна розглядати як складну інформаційну систему. Вона, подібно до інших систем (наприклад, екологічного моніторингу), рівноправною складовою входить до інформаційної суперсистеми під назвою загальний моніторинг. Моніторинг соціальних показників можна розглядати як відносно самостійну систему, що виступає у ролі елемента підсистеми соціально-економічного моніторингу під назвою "моніторинг соціальної сфери".

Як відносно самостійна і велика інформаційна система моніторинг соціальної сфери має складну структуру (будову): складається з підсистем, що в свою чергу є складними системними утвореннями і складаються з низки відносно самостійних і складних елементів. Серед підсистем соціально-економічного моніторингу найважливішими, на нашу думку, такі:

— накопичення інформації, яка складається з елементів: збір інформації та збереження інформації про соціальні об'єкти, явища і процеси;

— аналізу інформації про соціальні об'єкти, процеси та явища з блоком програм для здійснення всебічного вивчення особливостей їх функціонування;

— діагностики й оцінки стану соціальної сфери, а також політико-соціально-економічної ситуації, охопленої моніторингом території загалом;

— прогнозування зміни стану в соціальній сфері, зокрема у мережі об'єктів соціальної інфраструктури, а також соціально-економічної ситуації;

— виявлення відхилень від запрогнозованих показників і попередження про бажані та небажані очікувані зміни;

— оцінки бажаних і небажаних змін та їх наслідків;

— розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з метою реалізації відповідних заходів.

Структуру моніторингу можна показати і в іншому ракурсі: залежно від кількості та характеру обстежуваних соціальних об'єктів і процесів, їх видів і груп на кожному з ієрархічних рівнів розрізняють тематичний моніторинг і комплексний моніторинг* Якщо моніторингом охоплений певний вид об'єктів соціальної сфери (наприклад, заклади охорони здоров'я), то такий вид моніторингу можна назвати тематичним. Якщо обстежуються різноманітні соціально-економічні об'єкти та сфери, то маємо право говорити про комплексний моніторинг. Моніторинг закладів охорони здоров'я може виступати як самостійний тематичний моніторинг або бути елементом в іншому тематичному моніторинзі, наприклад, у медичному.

В нормативно-законодавчих актах України неодноразово наголошувалося: одним із найважливіших складових механізму й ефективності реалізації соціальної політики визначено проведення моніторингу соціальних процесів. Адже реалізація комплексу завдань у царині соціальної політики вимагає прийняття зважених управлінських рішень з урахуванням результатів моніторингових досліджень. Це забезпечує науковий підхід до реалізації стратегії соціальної політики.

Шляхи організації системи моніторингу соціальної політики висвітлені на конференціях, у пресі, наукових розробках спеціалістами Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів, Державного комітету статистики, соціальних фондів, профспілок і науково-дослідних установ, а також представниками Тасіс-проекту "Соціальна політика в Україні".

У перспективі структура соціального моніторингу ускладнюватиметься. Якщо вона висвітлюється в засобах масової інформації, у тому числі й у міжнародній інформаційній системі Internet фрагментарно, спонтанно і в процесі виникнення, то очевидно, що найближчим часом ця структура буде детально продумана найкращими фахівцями світу й обговорена. її кістяк повинен бути розміщеним в Internet. Тоді він постійно доповнюватиметься новими моніторинговими системами, які матимуть чітко визначене місце. Це не лише полегшить користувачам доступ до соціальних моніторингових систем, а й допоможе зробити цю загальну моніторингову суперсистему обґрунтованішою, стрункою та надійною в користуванні.